Пролог

Кажуть, що кохання — це щастя. Що це метелики в животі, поцілунки перед сном, обійми після важкого дня і людина, до якої завжди можна повернутися.Але ніхто не говорить про те, як боляче буває кохати.Не того, хто не відповідає тобі взаємністю. Не того, хто розбив тобі серце й пішов. А того, хто міг би зробити тебе щасливою, якби тільки в його житті не було іншої.Ми не завжди закохуємося у вільних чоловіків. Не завжди зустрічаємо своє кохання в потрібний час. Іноді людина з’являється в нашому житті тоді, коли, здавалося б, між нами не може бути нічого.У нього є сім’я. Є жінка, яка чекає на нього вдома. Можливо, діти, спільні плани, роки життя разом. У нього є цілий світ, у якому для тебе не передбачено місця.А потім з’являєшся ти.І все, що раніше здавалося неправильним, раптом стає таким близьким. Ти починаєш помічати його погляди, запам’ятовуєш кожне слово, шукаєш прихований сенс у звичайних фразах. Радієш дрібницям, які для нього, можливо, нічого не означають. І ловиш себе на тому, що чекаєш зустрічі більше, ніж хотілося б визнавати.А найгірше — ти розумієш, що відбувається.Ти знаєш, що не повинна цього хотіти. Знаєш, що не маєш права вимагати від нього більшого. Що не можеш просто написати: «Я сумую за тобою», коли захочеться. Не можеш подзвонити серед ночі, бо тобі самотньо. Не можеш образитися, якщо він не приділив тобі уваги, адже ким ти йому доводишся?І все ж ти сумуєш. Ревнуєш. Чекаєш. Сподіваєшся.А потім ненавидиш себе за ці почуття.Бо як пояснити собі, що ти сумуєш за людиною, яка ніколи не була твоєю? Як перестати думати про того, кого не можеш просто взяти за руку й сказати: «Залишся зі мною»?І як жити далі, коли найсильніше хочеться опинитися саме там, де тобі не місце?Я не знаю, чи можна засуджувати жінку за те, що вона закохалася. Адже почуття не питають дозволу. Вони приходять тихо, майже непомітно, а потім одного дня ти розумієш, що ця людина стала для тебе набагато важливішою, ніж мала б.Але я знаю інше.За кожною такою історією стоїть жінка. Жива жінка, яка теж хоче бути коханою. Яка хоче чути, що за нею сумують, відчувати себе бажаною, засинати в чиїхось обіймах і не боятися, що вранці доведеться знову вдавати, ніби між ними нічого немає.Жінка, яка, можливо, ніколи не хотіла опинитися в такій ситуації. Яка колись теж засуджувала чужих коханок і була впевнена, що з нею такого ніколи не станеться.Але сталося.І тепер їй доведеться вирішити, що робити з почуттями, яких вона не просила, але без яких уже не уявляє своїх днів.Бо іноді найважче в коханні — не домогтися взаємності. А зрозуміти, що навіть якщо він теж тебе кохає, цього може виявитися недостатньо, щоб ви були разом.