1

Життя у великому місті, нагадує вулик.

Кожен зайнятий своєю справою, люди кудись поспішають, спізнюються. Вічні пробки в годину пік, і переклик людей. За день можуть змінитися сотні людських доль, перетнутися життєві шляхи зовсім різних людей.

Джессіка любила шум великого міста, кафетерії й вуличних артистів. Кожен день, повертаючись додому, після виснажливого дня в ресторані, де вона працювала офіціанткою вона насолоджувалася.

Проживши в маленькому містечку, з чисельністю у 2700 осіб, де кожен знав один-одного в обличчя, і на ім'я. Вперше опинившись в мільйонному мегаполісі, трохи губишся. Вона не така, і не втратила залишки людяності.

Батьки Джессіки розлучилися, коли їй виповнилося шістнадцять років. Відразу ж постало питання, з ким вона буде жити. У матері з'явився новий бойфренд, молодший за неї на п'ятнадцять років. Так, що жити дівчина там не могла. Поруч з батьком, алкоголіком, дівчина й тижня не могла витримати. Зібравши свої речі, вона залишила містечко. Спалюючи за собою всі мости.

Проходячи повз вітрини з дорогим одягом, Джессіка трохи сповільнила крок. Кожен раз, розглядаючи манекенів мріяла, що одного разу відкриє двері, увійде, і купить те класне плаття синього кольору, як у кінодіви.

Заправивши за вухо пасмо рудуватого волосся, Джессіка посміхнулася своєму зображенню. Відпросившись з роботи раніше, вона не могла дочекатися цієї миті. Вперше за стільки років, її запросили на побачення.

З Джейсоном вона познайомилася не так давно. Блондин. Сильний. Працює в поліції. Мрія кожної провінційної дівчини, та й до того ж — звабливий. І замовив столик у ресторані.

Щоб не запізнитися, дівчина вирішила скоротити шлях, і звернула з головної вулиці. Опинившись на небагатолюдній вулиці, Джессіка, сховавши руки в кишені радістю поспішила далі.

Вона у фарбах уявляла, як пройде їх побачення, і тим чим воно могло закінчитися. Посміхаючись, Джессіка в передчутті, майже пробігла половину дороги.

Коли несподівано серед сміттєвих контейнерів і мішків, помітила як стирчить, з чорного пакета — рука. Все всередині вмить похололо. З її губ моментально злетіла посмішка. Завмерши на місці, Джессіка не знала, що робити. Потягнувшись до мобільного, дівчина забарилася.

Це не її справа, потрібно йти далі. Зайві проблеми нікому не потрібні. Місто дуже велике, і один неправильний крок — все.

Зробивши крок в бік, дівчина було зібралася йти. Але їй здалося дивним, що пальці на руці стояли прямо. Цікавість пересилила здоровий глузд. Озирнувшись по сторонах, і переконавшись, що нікого немає, неквапливо підійшла ближче. Нічого не станеться, якщо, вона тільки подивиться.

Чим ближче вона підходила, тим більше переконувалася, що в пакеті лежав чоловік. Затремтівши всім тілом, дівчина нахилилася ближче. Простягнувши руку, вона пальцем торкнулася його. На її руці волоски встали дибки, так наче її торкнувся невеликий розряд струму. Відсахнувшись, Джессіка не моргаючи дивилася на свою руку, потім повільно перевела погляд на пакет з тілом і вирішила піти.

- Гей, стояти! Поліція! - луною рознеслося по вулиці.

Здригнувшись Джессіка злякано відскочила в бік, спіткнувшись вона впала прямо на пакети зі сміттям. Повз пробіг темношкірий хлопець, в руках він тримав чиюсь сумку, не звернувши на неї уваги, поспішив далі.

Піднявши голову, дівчина побачила як зовсім в іншу сторону побіг поліціянт. Полегшено видихнувши, Джессіка спробувала піднятися, її ноги торкнулося щось прохолодне і гладке. Візгнув дівчина як ошпарена, тут же опинилася на ногах. Чорний пакет порвався, а з нього з'явилося обличчя.

Закривши рот рукою Джессіка, широко розкривши очі дивилася на бліде обличчя. Відкриті очі, кольору моря, дивилися прямо на неї.

Заковтнувши, дівчина полегшено опустила руку. Підійшовши ближче, і присівши поруч, вона провела рукою по гладкій шиї манекена. Він виглядав як справжній, і здавалося, що ось-ось відкриє рот і заговорить. Мужні риси обличчя, прямий ніс, широкий лоб і бездонні очі.

Той, хто зробив цього манекена вклав душу. Розірвавши більше пакет, Джессіка оглянула тіло, де майстер окреслив кожен м'яз. Їй до сверблячки в пальцях хотілося запустити п'ятірню в темне волосся. Манекен нагадував ляльку, зроблену з дерева. У ній не було того пластика і гуми, з яких робили сучасних фальшивих людей, що знімають у фільмах.

Зачаровано розглядаючи його, в кишені дівчини завібрував стільниковий. Насилу відірвавшись від манекена, Джессіка, діставши телефон, прочитала повідомлення:

«Чекаю тебе, через годину на нашому місці. Як домовлялися. Цілую Джейсон»

Стиснувши в руці трубку, дівчина неголосно вилаялася. Треба поспішати. Піднявшись, вона сховавши в кишеню телефон, і поправивши сумочку на плечі позадкувала назад, продовжуючи розглядати манекена.

Чим далі вона відходила, тим більше, їй хотілося знову побачити його і доторкнутися. Її вабило до нього як магнітом, щось в цій ляльці було магічне, незвичайне, і загадкове в тих очах кольору моря.

Розвернувшись Джессіка кинулася назад. Плювала, що подумають люди. Він потрібен їй!

Люди шепотілися, і перемовляючись оберталися, коли вона проходила повз них, тягнучи за собою манекена абияк загорнутого в пакет. Зціпивши зуби вона мовчала. Їй хотілося їх всіх послати.

Коли вона втягнула його в приміщення, однокімнатної квартирки. Дівчина відчула, що будинок наповнився запахом деревини. Посадивши манекена в крісло, і обірвавши пакет відійшла в сторону. Знову оглянула його.

Руки та ноги згиналися в суглобах, кожен палець нагадував людський. Підійшовши ближче, і присівши навпочіпки поруч. Джессіка, взявши його руку, провела пальцем по долоні, прошепотів: "Цікаво звідки ти?"

З того дня, щовечора дівчина поспішала додому. Джейсон сексуальний-поліцейський, вмить відійшов на другий план. Того вечора їх побачення відбулося, тільки вона була думками поруч з манекеном. Дівчина думала, як розповість йому, і він, не перебиваючи вислухає, її історію.

Її різка зміна, не тільки в поведінці, але і в зовнішності Джейсон помітив не одразу. Коли це сталося, запитав її:

- Що з тобою відбувається? Тобі погано?

Посміхнувшись мрійливо, відповіла: "Я закохана".

Хлопець вважав цей вислів на свій рахунок, і почав приділяти дівчині більше уваги. Відчувши з її боку холод, з часом Джейсон віддалився. Вирішивши, що у неї з'явився інший.

Джессіка купувала чоловічий одяг, і подумки уявляла, як одного разу вийде під руку з задушливої квартири, зі своїм коханим.

Імені вона йому не придумала, вважаючи, що воно їм не потрібно, через те, що і сама почала забувати своє. Дівчині потрібен був тільки він, її мовчазний красень з бездонними очима кольору моря.

Щоночі, засинаючи поруч з ним, вона мріяла, що вийде за нього заміж. Ніжно цілуючи неживі губи, малювала у своїй пам'яті, пристрасні сцени їх першої шлюбної ночі.

Минуло три місяці, Джессіка вирішила піти з роботи. Вона хотіла тільки одного, бути поруч з ним. У поштовій скриньці скупчилися рахунки, на телефоні вона обрізала провід. Закривши вікна тканинами, Джессіка перестала розрізняти день чи ніч.

Кожен день вона говорила з ним, в подробицях обговорюючи їх спільне життя. Поїздки на море, і вихідні проведені за містом. Складаючи план життя.

Джессіка не міркувала, вона мріяла і марила. Після стількох тижнів мовчання, тишу її будинку порушив дзвінок мобільного. Здригнувшись, вона злякано прошепотіла манекену: "Пробач".

Піднявши слухавку, вона з байдужістю слухала як мати повідомила, про смерть її батька. Джессіці потрібно було приїхати, як можна швидше. Кинувши на манекен переляканий погляд, дівчина грубо відповіла:

- Мій чоловік, не бажає відпускати мене!

Гублячи гіркі сльози, дівчина благала його пробачити. Він у відповідь лише тільки мовчав, і осудливо дивився. Ковтаючи сльози болю і відчаю, Джессіка неголосно промовила: "Я кохаю тебе"

Несподівано рука ляльки здригнулася. Тонкі пальці правої руки стиснулися, і розтиснулися. Із завмиранням серця, Джессіка дивилася як до її шиї, наблизилася рука.

Стиснувши їй горло, манекен байдуже дивився їй в очі. Поки з них не пішло життя. Розтиснувши пальці він відпустив дівчину. Мертве тіло Джессіки почало остигати, а на губах грала божевільна посмішка.

Піднявшись на ноги, манекен нахилившись підняв тіло мертвої. Уклавши на ліжко, він роздягнув її. Вкривши, ліг поруч з нею. Ніжно провівши рукою по її волоссю і грудей, торкнувся руки, де проступили дерев'яні кісточки пальців.

Джессіка стала дерев'яною лялькою.