Розділ 9

Катя подивилася на Кам'янку.
— Ходімо з нами.
Кам'янка кивнула.
— Добре.
Дівчата разом із Кам'янкою вийшли з печери.
Катя знову сіла на Грома, тримаючи Тіня на руках.
Оленка сіла на Ігніса, Маринка — на Шторма, а Кам'янка — на зеленого дракона Арата.
— До дому! — сказала Катя.
Дракони здійнялися в небо.
Невдовзі вони опустилися на подвір'ї Катиного дому.
Дівчата злізли з драконів.
— Па-па! — сказала Катя.
Дракони піднялися в небо й полетіли.
Катя разом із подругами та Кам'янкою зайшла до будинку.
— Тату, це мої подруги, однокласниці Маринка та Оленка. Ти їх знаєш. Але вони теж не прості.
Тато здивовано подивився на дівчат.
— Не прості?
— Так. Оленка — вовчиця, Маринка — лисиця.
Оленка трохи ніяково усміхнулася.
— А це Кам'янка, дух печери, у якій ми були.
Катя продовжила:
— Та печера не проста. Це Печера Правди та Драконів. Саме там я знайшла Тіня, а Маринка й Оленка відкрили свої справжні сутності.
Тато уважно слухав.
Потім він подивився на Катю й усміхнувся.
— Доню… тепер у тебе є сильна команда і вірні друзі.
Катя усміхнулася у відповідь.
Але раптом тато став серйозним.
— Я відчуваю, що мені пора до твоєї мами.
Катя завмерла.
— Ні… Ні, тату!
Вона кинулася його обіймати.
Кам'янка тихо подивилася на Катю.
— Катю… іноді людині справді приходить її час. Ніхто не може змінити цього.
— А як же я? — крізь сльози запитала Катя.
Маринка та Оленка обійняли подругу.
Тінь повністю виліз із сумки й підійшов до Каті.
— Ти не сама.
Дівчата міцніше обійняли її.
— У тебе є ми, — сказали вони.
Тінь підняв голову.
— І я.
Катя витерла сльози.
Вона подивилася на своїх друзів і зрозуміла: навіть коли їй страшно й боляче, вона більше не сама.
Її команда залишиться поруч.