Розділ 30

- Що означає «він зник»?! Якого дідька я взагалі тоді вас приставив до свого онука?! - Олексій Миколайович рвав і метав, але вдіяти нічого не міг - охоронці набрали його лише кілька хвилин тому, хоча до того кілька годин намагалися знайти молодшого онука Суворова своїми силами. Звичайно, у них був чималий арсенал будь-якої техніки та людських ресурсів, але капосне щеня примудрився-таки втекти. І зараза, прорахував все, позбувшись навіть від маячка у взутті, а той же навіть не був помітний і щільно сидів на місці вже не один місяць!

Аліса з побоюванням подивилася на розсердженого до почервоніння діда й скривилася. Вона ще вночі залишила брата, не бажаючи брати участь в його сексуальному розгулі й тепер була дуже рада цьому, адже могла б і сама потрапити під гарячу руку.

- Та мені плювати, як ви це зробите! Хоч всі аеропорти й вокзали закрийте, але дістаньте мені його! Це, чорт забирай, ваше пряме та єдине завдання! За що я плачу вам такі гроші ?!

У слухавці почулися невиразні виправдання, але Суворов тільки жорстко їх обірвав, кинувши коротке: «Я сказав все, що хотів - решта не має значення!» і завершив розмову.

- Ідіоти! Кретини! Та таких тупоголових ледарів я не зустрічав вже років сорок, не менше! Як можна було так бездарно загубити Сергія?! Так, я явно недооцінив твого братика! Наївно вважав, що у нього більше не буде того вітру в голові, який змушував тікати від мене, бувши підлітком! - Суворов втомлено пересів в масивне крісло, обшите червоним оксамитом і прикрив очі. - Мої нащадки колись доведуть мене... Один влаштував показову сцену гордості через якусь (зауваж - чужу!) дівку, а другий ... - чоловік махнув рукою, після чого потер перенісся. - Невже вони насправді не розуміють, що все, що я роблю - тільки для них ?! Я дбаю про нашу сім'ю, їхнє майбутнє, і те, щоб кожен отримав те, чого хоче! Хоча, кому я це кажу? Ти ж і сама напевно вважаєш, що знаєш, що саме зробить тебе щасливою? - звернувся він до Аліси, - Всі ви вважаєте так, ось і Аня вірила в це. А в результаті що? Один єдиний раз моя дочка вирішила вчинити, як їй заманеться і все - вляпалася так, що розсьорбували потім всією сім'єю не один рік! Але ж могла б жити собі спокійно, з чоловіком, який її на руках ладен був носити! Ну і що, що без любові - це і не важливо зовсім! Он ми з твоєю бабусею чудово жили, хоча жодного дня один одного не любили. Поважали, цінували, прислухалися один до одного, але не любили! Принаймні в тому сенсі, як ви це собі уявляєте.

Суворов зчепив руки, після чого надовго замовк. Аліса знала цей погляд - Олексій Миколайович обмірковував якусь думку, і в цей момент його було краще не чіпати, інакше можна і під гарячу руку потрапити. Вона вже хотіла тихо піти, коли чоловік несподівано окликнув її.

- Скажи-но мені, будь ласка, невже після всього, що ти побачила, ти досі не змінила свою думку про Алекса? Тобі не стало гидко те, з якою легкістю він відмовився від свого брата і встав на сторону сторонньої для нас людини? Він же дорослий чоловік і повинен розуміти, що в нашому світі є вівці та вовки. Те, що Майер була добре прилаштованою овечкою не означає, що рано чи пізно, її не з'їли б.

Аліса скривилася від слів Суворова, тому що мимоволі порівняла і себе з тієї самої овечкою. Що не говори, а вона добре жила рівно до того моменту, поки потрібна була дідусеві. Він її любив, але завжди чітко поділяв ставлення до неї й до рідних онуків, хоча і намагався цього не показувати.

- Чому ти мовчиш? - перервав її роздуми співрозмовник. - Це було не риторичне питання, і я хочу почути на нього відповідь. Ти, як і раніше, любиш Алекса? Годі супитися - це ніколи не було секретом для мене. Та й те, що свої почуття ти називала саме цим пафосним словом я знав. Ну то як? Ти все ще хочеш бачити цього чоловіка поруч із собою?

Дівчина присіла на підлокітник крісла поруч із Суворовим і задумалась.

- Не знаю, - розгублено відповіла Аліса. - Алекс мені подобається. Але я розумію, що тепер він вважає мене монстром, і це ... неприємно. Навряд чи він розуміє, як це - завжди бути на боці своєї родини та приймати її такою, яка вона є. Для нього ми завжди були так чи інакше сторонніми людьми, з якими його пов'язувала хіба що загальне ДНК, та й то, я до цієї категорії не належу. Витівка з Нікою і зовсім поставила мене в безвихідь - навіщо треба було втручатися і забирати її з «Едему»? Вона дівчина доросла і завжди могла поговорити з Сергієм сама. Хоча, тут вже я навіть не сумніваюся, що Майер просто красиво зіграла, а Алекс повівся, як останній дурень - треба ж завжди й у всьому залишатися лицарем в срібному обладунку! Сергію, я, до речі, прямо сказала про свої думки, що Ніці він і дарма не дався, то ж і страждати не варто, якщо вона так легко пішла з Алексом ... Ой! - дівчина скрикнула, коли чіпкі пальці Суворова до болю стиснули її зап'ястя.

- Що ти зробила?! - загрозливо спокійно запитав чоловік, ще міцніше стискаючи руку онучки.

- Сказала Сергію, що Ніка напевно сама все підлаштувала, щоб Алекс пожалів її та забрав із собою.

- Дурепа! Ідіотка! - він схопив з журнального столика старовинну мармурову статуетку і жбурнув її через всю кімнату, після чого взявся за голову. - Ти навіть не розумієш, що накоїла, нікчемне дівчисько! До цього моменту у Сергія були лише свої власні здогадки та підозри, але після твоїх слів він точно впевнений, що між його братом і нареченою щось є! А вона ж завжди була для нього тією самою вагомою причиною для того, щоб не братися за старе, і ти це знаєш! Дідько, я більш ніж упевнений, що того ранку конфлікт стався саме через ревнощі Сергія - надто вже бурхливо він реагував на Алекса під час останньої зустрічі. Але доти, доки він не чіпав брата (на бійку взагалі не варто зважати - такі дрібниці трапляються завжди), я закривав очі на це непорозуміння, але тепер ... Добравшись до наркотиків і отримавши свободу, він явно стане шукати Алекса. Звичайно, старшого зверхника варто було б провчити, але втрачати обох онуків через якусь дівку я не збираюся!