ПРОЛОГ. Я хотів іншу жінку

Я не надто любив всі ці вечірки, але у нас з Ксю все зайшло в якийсь глухий кут і тому до нашого будинку теж не хотілось. Коли я перестав хотіти повертатись додому? Зараз навіть не згадаю…

Я стояв на веранді клубу і палив чергову цигарку. Черговий виграшний контракт, чергова перемога, але все одно я не відчував радощів. Чогось не вистачало, все було якось не так, як я хотів. 

Певно, вперше за рік я дійсно дуже сильно напився. Ксю не дзвонила і не писала, і я їй був за це вдячний… В такому стані я цілком міг би сказати щось таке, що їй би не сподобалось.

Я почув за спиною кроки, озирнувся і побачив Мілу, це була наша нова адміністраторка. Молода дівчина, яка навчалася на останньому курсі в виші, прийшла до нас на практику, але проявила себе як старанна працівниця, тож я взяв її на постійне місце. Мені здавалося, вона в мене закохана, тому що коли ми зустрічалися поглядами, вона відразу знічувалась і червоніла. 

— Там вас чекають, — сказала вона, ледь усміхнувшись. На її щоках знову з’явився рум'янець. 

— Хай пʼють далі без мене, — я теж усміхнувся. — Я вже і так, здається, перебрав. А ти? Чому не з дівчатами?

— Ну, мене попросили вас покликати, — сказала Міла, підходячи ближче.  — Сказали, що без шефа не будуть святкувати…

Вона була зовсім близько, я відчував аромат її парфумів. 

В голові промайнула шалена думка простягнути руку і доторкнутись до неї. 

— Тобі не холодно? — я глянув на її сукню без рукавів, а ми все ж стояли на веранді, тут було значно холодніше, ніж в приміщенні.

— Трохи прохолодно, — вона обняла себе руками за плечі. 

— Іди сюди, — я зняв з себе піджак і поманив її до себе пальцем.

Міла слухняно підійшла, дивлячись на мене своїми великими блакитними очима. 

І що я роблю?...

Я накинув їй на плечі свій піджак і обійняв її зі спини, шепочучи на вухо:

— Ти сьогодні дуже красива…

Вона затамувала подих, але залишалася в моїх обіймах. Здавалося, я чув, як шалено калатає її серце. 

— Дякую, — прошепотіла Міла ледве чутно. 

— Я тобі подобаюсь? — не знаю, чому я запитав це.

Вона повернулась обличчям до мене.

Я побачив, що вона вагається, і все ж за мить з її губ злетіло:

— Так…

А потім вона одразу схаменулася: 

— Вибачте, я мабуть теж забагато випила, не думайте нічого такого… 

— Можна поцілувати тебе? — я зазирнув їй в очі.

— Так, — знову прошепотіла Міла.

Я сковтнув слину і торкнувся губами її губ, прикриваючи очі. 

Очікував, що вона відсторониться, але Міла несподівано відповіла на поцілунок, обхопила мою шию руками і притиснулась до мене. 

Я притиснув її до себе ще сильніше, не знаю, звідки взялось це бажання заволодіти нею… Це було не в моєму стилі, я ще жодного разу в житті не зраджував дружині.

Згадавши про Ксю, я все ж трохи схаменувся і відсторонився від Міли:

— Здається, ще трохи, і я не зможу зупинитись…

— Вибачте, — знову сказала вона, червоніючи, — я не повинна була… Сама не знаю, що це зі мною…

— Все добре, — я зітхнув. — Я сам захотів поцілувати тебе. Ти дійсно дуже красива. Але я не звик обманювати, я одружений, ти ж знаєш.

— Так, я знаю, — вона опустила очі. — Цього більше ніколи не повториться…

— Пробач, — я відпустив її. — Якби я був неодружений, то неодмінно не відпустив би тебе сьогодні.

— Так, я все розумію, — сказала вона. — Вашій дружині дуже пощастило… Вибачте, я піду, дякую за піджак, — вона зняла його й простягнула мені. 

Я кивнув, вдягнув його, а Міла тим часом покинула веранду…

***

Коли я їхав додому, то все думав про цю її фразу про дружину… Чи пощастило зі мною Ксю? Я хотів іншу жінку. Сьогодні стримався, але що буде наступного разу? Але ж я вчинив правильно і в принципі Міла має рацію, я не зрадив, хоча думки такі і були. 

Я зайшов до передпокою, зняв верхній одяг і пройшов до вітальні. Ксю сиділа на дивані перед телевізором і дивилась якийсь фільм. 

Побачивши мене, вона усміхнулась: 

— Привіт, як все пройшло, уклали контракт? 

Вона так усміхалась, я відчував себе останнім гадом, що вчинив так із нею. Певно, треба їй сказати.

— Ксю, нам треба поговорити…

— Про що? — вона встала, підійшла до мене ближче, потягнулася, щоб обійняти, і раптом її руки опустились, а обличчя спохмурніло. — Від тебе пахне жіночими духами…

— Власне, саме про це, — я зітхнув. — Сьогодні я мало не зрадив тобі. Цілувався з іншою.

Я побачив, що вона дуже засмутилася. Але все ж подивилася мені в очі і сказала:

— Я ціную те, що ти принаймні не став брехати. Ти кохаєш її?