Я памʼятаю все що ти казав,
Безликий вартовий моєї ночі.
Хто носить в серці Сіріус пророчий,
Той певно що ніколи й не засне.
Але і сон приходить кожну ніч,
Немов Венера покриває Полукс,
І я лягаю на пожовклий колос,
Щоб запитати з чого зшитий час.
Чому у квітах так багато карт,
Чому у людях надто мало квітів?
Й чому пісок перетікає в нас
Й бере зі собою в подорож по світу?
Сьогодні скло,
А завтра буду кварц.
Матерія чиїй підвладна волі?
І хто це написав мені на долі
Вслухатися у світову мелодію,
Та не уміти записати нот?..
На всі пророцтва є єдина карта:
У всього є кінець і є початок,
Нас у кінця - багато.
11,8,23
Відредаговано: 12.08.2023