Епілог

— Вау!- вражено сказав Артем,- Ти неймовірно виглядаєш. 
— Дякую.- посміхаючись відповіла я і покрутилася перед ним у своїй червоній сукні.- Ти теж нічого! 
— Нічого?- перепитав він і почав мене цілувати. 
— Перестань.- сміючись сказала я.- Ми спізнимось. 
— Мені просто так подобається ця сукня, що я хочу її зняти.- сказав Артем, а я лише знову засміялась. 
— Якщо ти будеш чемно поводитись, то я можливо тобі дозволю це зробити. Але потім! 
— Ох, та це ж довго чекати! 
— Ну якщо ця сукня так сильно тобі подобається, то я тобі її подарую. 
— Ах ти ж... 
— Все!- перебила я його,- Пішли. 
Сьогодні, такого теплого жовтневого дня, у Ніки з Марком весілля. Ми звісно були запрошені. Вже пройшло шість місяців з того часу, як ми з Артемом помирилися на виставці. За цей час, я жодного разу не пошкодувала, що погодилась тоді піти з Лізою. Виявилось, що вона це все давно продумала. Давид розказав їй про цю виставку і вони придумали план, щоб нас помирити. Хто ж знав, що він спрацює? Я неодноразово дякувала подрузі за такий вчинок. Але вона лише сміялася з мене, бо за її словами я витратила надто багато часу, щоб зрозуміти, що Артем мені потрібний. Не знаю, може. Але зараз я справді щаслива. У Лізи на даний момент будуються стосунки з Давидом. Ну а Катя досі з Матвієм. Кожна з нас знайшла своє щастя. Ну і хлопці теж. А Стас здається закохався в Мері. То ж все настільки добре, що аж не віриться.  
Ми приїхали на церемонію і сіли в першому ряді для найближчих. Марк вже схвильовано стояв біля вівтаря і чекав на вихід Ніки. Так, як її батьки померли, то вивести її повинен був мій батько. Звісно, я не була проти. Коли Марк побачив Ніку, то аж засвітився від щастя. На його обличчі з’явилася широченна посмішка. Дівчина теж виглядала неймовірно в цій пишній білій сукні. Марк подав їй руку і вона встала біля нього. Розпочалась церемонія, а я ледь не заплакала. Це все було так прекрасно. Вони стояли, тримаючись за руки і дивилися один на одного з такою любов’ю. Потім вони сказали свої клятви і їх оголосили чоловіком і дружиною.  
— Вітаю, дорогенька!- сказала я Ніці, коли прийшла наша черга їх вітати. 
— Дякую.- відповіла дівчина і я обійняла її. 
— Ви виглядаєте просто неймовірно! 
— Справді, Ніко, ти сьогодні неперевершена.- сказав Артем і обійняв дівчину. 
— Ей, - обурилась я. 
— Ну ти все одно найкраща, красуне.- сказав з посмішкою Артем. 
— Скоро вже ваша черга!- відірвав нас від палких поглядів Марк. 
— Ем...Ми..- я здивовано подивилася на Артема.- Та ні. Ще рано. 
— Ми подумаємо над цим.- відповів хлопець і взявши мене за руку потягнув кудись. 
— Що значить подумаємо?- спитала я в нього, коли ми зупинилися. 
— Ти хочеш заміж?- прямо спитав Артем. 
— Так, але ж не зараз. Колись може. 
— Тоді, проблем нема. Виходь за мене!- він серйозно подивився на мене. 
— Ти здурів, чи що?- засміялася я.- Не жартуй так, будь ласка. 
— А хто сказав що я жартую? Я цілком серйозно. 
— А де ж тоді обручка?- жартома спитала я і підняла свою руку. 
— Зараз знайдемо!- сказав хлопець і витягнув з найближчого букету маленьку ленту.  
— Що ти робиш?- здивувалася я, коли він почав зав’язувати її мені на палець. 
— Пропозицію руки і серця! 
— Божевільний.- засміялася я. 
— Але твій? 
— Мій.- погодилась я. 
Звідки я могла знати, що вже через тиждень Артем зробить мені справжню пропозицію. І на моїй руці буде красуватися красива обручка з величезним камінчиком. Ох, як же я кохаю цього божевільного! 

Кінець