Розділ 25

Віка
Коли я розплющила очі, то побачила перед собою якогось хлопця. Я сиділа на пасажирському сидінні його машини, а він присів біля моїх ніг і пильно дивився на мене.
— Отямилась вже?- стурбовано спитав хлопець.
— Так. А ти хто?- я дивилася на нього, а він здавався мені якимось знайомим.
— Я - Стас.
— Віка. - сказала я,але все ж не розуміла, що він тут робить.
— Ти якась родичка Олександру Володимировичу?- спитав у мене хлопець.
— Що?- спитала я, бо не могла зрозуміти про що він говорить.
— Ну ти ж вийшла з його будинку. В нього день народження, а ти була там. Тож я подумав...
— А, ти про це! Я його знайома. - просто відповіла я. - А ти...
— Я син його друга і брат тепер вже нареченої його сина.
— Кого?
— Ну Насті. Та що дівчина Артема.
— Точно...- прошепотіла я. Ось кого він так нагадував мені. Та вони, як дві краплі води подібні.
— Ми двійнята.
— Ого, класно.- просто сказала я і зібралася вже встати. 
Але коли я піднялася, то голова різко закрутилася і я знову ледь не впала.
— Обережно. - сказав Стас і посадив мене у свою машину. - Давай я тебе відвезу додому.
— Ой, не треба. Я зараз викличу таксі.
— Та я справді можу відвезти тебе.
— Ти напевно плануєш повернутися на святкування. Не хочу тебе обтяжувати.
— Значить так, я тебе підвожу додому і це не обговорюється. Там і так нема що робити.
— Гаразд.- погодилась я і зручніше сіла на сидінні.
Стас в той час обійшов машину і сів за кермо. Він натиснув на газ, а я назвала йому адресу.
— Ну розказуй.- звернувся до мене Стас.
— Що розказувати?
— Чому ти плакала? 
— Просто.
— Віко, я був всередині і помітив, як ти відреагувала, коли Артем зробив пропозицію Насті. Ну а потім ти вирішила їх привітати і зі сльозами пішла на вихід. Я вийшов зразу за тобою і ти втратила свідомість. Ну то може розкажеш?
— І чого це ти весь вечір спостерігав за мною?- здивовано спитала я.
— Не знаю.- хлопець потиснув плечима. - Мені було нудно. 
— Хм.
— Не хмикай, а краще розказуй.
— Гаразд,- роздратовано сказала я. - Якщо ти так дуже хочеш знати, то я тобі розкажу.
— Уважно слухаю.
— Я закохана в Артема, ясно? І думала,що він теж мене любить, але сьогодні я зрозуміла, що помилилася. Він розбив моє серце і розтоптав мою гордість.
— Так ось через що це все! А я вже думав, щось серйозне. 
— Ти коли-небудь закохувався ?- спитала я і пильно подивилася на нього.
— Ні.- просто відповів хлопець.
— Ну тоді тобі не зрозуміти, що я відчуваю.
— Зате я можу тобі сказати, що Артем не кохає Настю.
— Звідки ти знаєш?- я підозріло подивилася на нього.
— Вона ж така стерва. Хіба її може хтось полюбити?
— Як ти можеш говорити так про свою сестру?
— Я вже давно викреслив її зі свого життя і батька теж.
— Щось я заплуталась. 
— Коротше кажучи, минулого року я посварився з ними і поїхав у Францію, але вчора повернувся. Ну і за волею долі опинився сьогодні тут і зустрів тебе.
— Ти жив у Франції?
— Так. В самому серці Парижу.
— Неймовірно! Це моя мрія - полетіти колись туди.
— В чому тоді проблема?
— Не зрозуміла.
— Речі в руки і полетіла.
— Але ж де я там буду жити? Що я буду там одна робити?
— А хто сказав, що одна?- він подивився на мене.- Я завтра повертаюся туди на два дні. Мені треба дещо забрати звідти. Можеш зі мною полетіти, а потім залишитися. Тим більше в мене тепер квартира вільна.
— Ти зараз серйозно?
— Цілком. Звісно, я розумію, що ти думаєш ніби я якийсь маніяк чи ще щось, але я можу тобі навіть паспорт показати.
— Та не думаю я, що ти маніяк. Просто ми знайомі всього п'ять хвилин, а ти так легко пропонуєш мені жити в себе.
— І чого ти вагаєшся? Погуляєш по місту, розвієшся, подивишся на інший світ.
— Знаєш, а ти правий.- врешті решт сказала я. 
— То ти згодна?
— Так,згодна.
Ми під'їхали до мого будинку і попрощалися. Він взяв мій номер телефону, щоб потім повідомити у якій годині ми відлітаємо. Я була вдячна Стасові, бо хоч на деякий час він допоміг забути мені про свої проблеми, але тільки-но я переступила поріг, як спогади знову накрили мої думки. Ця посмішка Артема, коли він робив їй пропозицію. Цей щасливий вираз обличчя Насті, коли хлопець надівав їй обручку на палець. Я сіла на дивані і почала плакати. Як де мені це все набридло? Я втекла від своєї злої мачухи, а попала ще в гірше пекло. Чому все так? Може Стас правий і мені варто розвіятися в іншому місті. Трохи пізніше він надіслав мені повідомлення, в якому написав, що літак на 10.30. Я зранку склала валізу і подзвонила Лізі. Вона була шокована моєю заявою про від'їзд в Францію і перепитала мене чи впевнена я у своєму рішенні. Я вийшла на вулицю і мене вже чекав біля свого автомобіля Стас.
— Привіт.- привіталася я.
— Привіт. - відповів хлопець і забрав у мене валізу.- Ну що, готова?
— Не знаю.- трохи вагаючись відповіла я.
— Не хвилюйся. Тобі сподобається.- впевнено сказав Стас і відкрив мені пасажирські дверцята.
Всю дорогу до аеропорту він намагався мене розсмішити різними дурними історіями. Йому це так добре вдавалося, що я сміялася безперестанку. Йому напевно навіть мертвого вдалося б розсмішити. Тож вже в аеропорту я розслабилася і всі мої вагання, як вітром здуло. Ми чекали за стійкою реєстрації і оголосили наш рейс. Через деякий час ми підхопили свої валізи і попрямували до свого літака. Стас далі смішив мене різними жартами, а мені постійно здавалося, що за нами хтось спостерігає. В глибині душі я надіялася, що Артем зупинить мене і не дозволить мені поїхали. Я хотіла б, щоб він сказав, що це все неправда і він не збирається одружуватися на Насті. Але реальність більш жорстока. Тому я викинула всі думки з голови і полетіла у Францію. Коли ми прилетіли, то Стас відразу ж показав мені свою квартиру і я заселилася. Він познайомив мене з якоюсь своєю подругою і дівчина весь час була зі мною. Стас був лише два дні і проводив мені екскурсії. Потім хлопець полетів додому , а я ще залишилась. Ми з Ларою багато часу були удвох і вона показала всі знамениті місця Парижу. Це було щось неймовірне. Я навіть не думала,що це місце настільки гарне. Я так захопилася красою Франції, запахами свіжих круасанів і неймовірних парфумів, а цей французький стиль одягу просто звів мене з розуму.