Розділ 6

Віка
Три місяці тому Артем просто вийшов з моєї квартири і залишив мене стояти зі сльозами на очах. Після того випадку,як він мене образив, я дала собі слово,що це останній раз,коли я плачу через нього. Я сказала собі,що  ніколи йому не пробачу цього і закрила для нього своє серце на замок. Замість кохання там поселилась ненависть до цього хлопця. За цих три місяці багато чого сталось. Ніка з Марком повернулись і старанно вчаться,щоб того року вступити в університет. Подруга продовжує ходити в кав'ярню,а Марк також працює в Єгора,але займається дизайном. Я була дуже щаслива,коли Ніка повідомила мене,що повертається. Нарешті в мене буде тут людина,якій я зможу розповісти про свої проблеми. Місяць тому Оля здивувала мене заявою,що переїжджає до Єгора. Я звичайно була рада за неї,але це означало,що тепер я живу сама. Та ще буду оплачувати комуналку і харчування. З моїх заощаджень майже нічого не залишилось,тому довелося шукати роботу. Оля ,як тільки дізналась про це,то поговорила з Єгором і він запропонував мені місце офіціантки на пів дня,але ходити я повинна була кожен день. А інколи навіть на вихідні. Звісно,я погодилась,хоча така перспектива мене не дуже тішила. Але я розуміла,що ніде не знайду роботу по спеціальності в перший же рік навчання та ще й на пів дня. Тому без вагань погодилась. Тим більше в мене часто були зміни з Нікою. Єдине,чого я боялась,так це того,що там будь-коли може з'явитися Артем. Після того випадку я жодного разу його не бачила, та і не хотіла. Тим більше,що в мене зараз майже влаштовуються стосунки з Дімою. Ми почали з ним переписуватися і постійно говорити по телефону. В його компанії мені було весело і цікаво,тому коли він вкотре запропонував сходити разом на побачення,я все ж погодилась. Ми вирішили,що зустрінемось завтра, адже сьогодні день народження в Єгора і він мене запросив. Оля приїхала до мене і ми почали разом одягатись. Я вдягнула коротке плаття сливового кольору і підкрутила волосся. Також зробила досить помітний макіяж та взула свої черевички на підборах. Оля,коли подивилась на мене,то сказала,що починає боятися,бо я можу відбити її хлопця. Я тільки посміялася на це і сказала,що давно нікуди не ходила і тому мені захотілося бути красивою. Я теж намагалася нав'язати собі цю думку. Але ж кого я обманюю! Звісно,це все для того,щоб Артем мене побачив і хоча б трішки пошкодував за те,як вчинив. Зібравшись з силами, ми з Олею піднялися на дванадцятий поверх будинку,де знаходилась квартира Єгора. Коли я постукала в двері,то думала,що саме він нам відчинить,але на порозі стояв Артем. Він виглядав дуже красивим,таким,як я і пам'ятала його. Чорт,навіть ще кращим! Чорне волосся трохи розтріпане,а ясно-голубі очі зацікавлено вдивляються в моє обличчя. Він був одягнутий у все чорне. Таке ж як його душа. Чорна водолазка,чорні штани і чорний піджак. Все виглядало на ньому аж надто привабливо. Я відкрито розглядала його і мені було байдуже. В середині з'явилось дивне відчуття і я зі всіх сил старалась його придушити. Не знаю скільки часу ми витріщались один на одного,але Оля не витримала і пройшла попри мене,ще щось бурмомучи, чого я стою. Я не дуже хотіла говорити з Артемом,але розуміла,що розмова все ж таки відбудеться. Після незначної перепалки з ним в коридорі я пішла у вітальню,щоб привітати іменинника. Увагу Єгора зараз повністю захопила Оля і він почав знайомити її зі своїми друзями. 
— Вітаю тебе з днем народження!- сказала я чоловікові і вручила пакет з подарунком. 
— Дякую, Вікусечко!- він міцно обійняв мене і поцілував у щоку.- Але навіщо цей подарунок? Ти напевно всю зарплату витратила.
— В мне взагалі-то її ще не було.- сказала я і усміхнулась. 
—Як це не було?- обурено спитала Оля і подивилась на Єгора.
— Ну зарплата ж раз в місяць,а я тільки три з половиною тижні працюю.
— А за що ти тоді живеш?- здивовано спитала тітка. Інколи вона любить включати режим мами.- Я думала,що тобі хоча б аванс дали.
— Олю, в мене ще є заощадження. Тим більше я ж ні нащо не трачу гроші. Ти заплатила комуналку того місяця,тому мені нема про що хвилюватись.
Вона хотіла ще щось сказати,але ми почули,як хтось говорить на підвищених голосах.
— Якого біса ти тут робиш? - кричав на якогось хлопця Артем.
— Ну мене ніби запросили!- насміхаючись говорив інший хлопець.
— Не сміши мене! Хто ти такий,щоб тебе сюди запрошували?
— А ти спитай у свого брата.
— Артем,- суворо сказав Єгор і взяв хлопця за лікоть.- Що ти робиш? Ти завжди влаштовуєш якійсь вистави. Може вже досить!
— Що Вадим тут робить?- спокійно спитав Артем в брата.
— Не знаю звідки ви знайомі,але це син одного поважного чоловіка. 
— Ну то де той поважний чоловік?
— В нього були справи,тому прийшов його син. 
— Ти хоча б знаєш,хто він?- Артем показав на того Вадима.
— Я кого-небудь до себе в квартиру не впускаю!- сердито відповів Єгор. - Цей вечір для мене дуже важливий. І ти це знаєш. Тому,будь ласка,не руйнуй його. Я тебе прошу.
— Якщо ти хочеш,щоб я не зруйнував твої грандіозні плани,то просто вижени його.- надто легко і спокійно сказав Артем.
— Я нікого не буду виганяти!- голосно заговорив Єгор. - І у тебе нема права вказувати мені,що робити!
— Щось таке пригадую,ніби ти в боргу переді мною.
— Артем,якщо ти не заспокоїшся,то я вижену саме тебе,ти зрозумів?- роздратовано сказав Єгор.
Не знаю,що сталося в той момент з Артемом,але він просто прийняв пропозицію брата і відійшов кудись в іншу сторону. Я помітила,що Єгор був дуже сильно злий,тому Оля пішла з ним трохи поговорити. Напевно їй вдалося трохи його заспокоїти,тому що вже за декілька хвилин всі знову веселилися і говорили між собою. Мені було не надто цікаво,адже всі чоловіки і жінки були старші за мене мінімум на десять років. Після чергової розповіді якоїсь жіночки про свої подорожі та пригоди, я вирішила піти взяти собі шампанське. Здається,як можна відсвяткувати день народження,на яке прийшло більше ніж двадцять людей у звичайній квартирі. Але Єгору це вдалося. Напевно,тому що квартира в нього дуже велика і простора. Я пила своє шампанське і помітила,що до мене хтось підійшов. Звісно це був Артем. Я завжди відчувала його присутність.
— Ну і як тобі вечір?- спитав у мене хлопець.
— Якби тебе не було,був би кращим!
— Ох,справді?- здивувався хлопець.- А от мені здається,що тобі тут дуже нудно.
— І ти вирішив прийти мене розвеселити?- спитала я і подивилась йому прямо в очі.
— Авжеж. - відповів хлопець наче це і так зрозуміло,а я надто тупа,щоб здогадатися.
— Знаю я,як ти вмієш зробити вечір кращим своїми витівкам.- роздратовано сказала я йому.- Мені здається,що пів години тому ти ледь не зруйнував день народження свого брата. Це дуже весело,правда?
— На це були певні причини. 
— Ого. - просто відповіла я і зробила великий ковток шампанського.
— На все,що я роблю в мене є конкретні причини,Віко.- хлопець подивився мені прямо в очі,а мені чомусь стало важко дихати. - Навіть,якщо я когось образив,то значить так треба було.
— Це ти натякаєш на мене? - трохи голосно спитала я і помітила,що кілька людей на нас дивляться.
— Послухай,- з якимось дивним виразом обличчя сказав Артем. - Я справді не хотів тоді тебе образити. Ти відкрила мені свої почуття,але я не можу відповісти тобі взаємністю. Може ми станемо друзями?
— Друзями?- перепитала я. - Ти хочеш,щоб я стала тобі другом?
Не можу повірити! Моя доля вирішила з мене познущатися. Вже вдруге в моєму житті стається така ситуація. Спочатку я відкриваюсь хлопцеві у своїх почуттях до нього,а потім він просто,говорить,що я для нього нічого не значу і що нам варто залишитись друзями.
— Заради Олі та Єгора. - впевнено сказав хлопець.
— Що?- дещо роздратовано спитала я. - Ти чуєш,що ти говориш? Сьогодні вони є,а завтра вже можуть і розійтися. Та вони тільки пів року разом. 
— Ну і що?- почав сперечатися зі мною Артем. - Може вони кохають один одного. Хіба тоді важливо скільки часу люди зустрічаються,якщо їм добре разом!
— Це ти говориш мені про кохання?- голосно спитала я і скептично подивилася на хлопця.- Та що ти взагалі знаєш про нього? Ти хоча б когось любив більше за себе?
— А ти?- я помітила,що він підійшов надто близько до мене.- Добре,про те,що ти була закохана ми знаємо. Але хоч хтось тебе любив?
Він так впевнено це сказав,а я розгубилась. Звісно,я не хотіла,щоб ці слова мене ранили,але все-таки вони влучили в самісіньке серце. Він знову зробив мені боляче. Чомусь я була впевнена,що він теж щось відчуває,але це було страшною помилкою. Весь цей час у мене була надія,що Артем зрозуміє,як сильно образив мене і вибачиться. Звісно,я б трохи помучила його,але згодом пробачила б. Яка ж я ідіотка? Чого я постійно бігаю за тими,хто мене навіть не цінує? Дійсно,хоча б хтось в тому житті мене любив? Невже я не заслуговую на кохання? Та і звідки я знаю,що це за відчуття таке. Кохання - це напевно,коли все взаємно. А те,що в мене зараз серце розривається, це все через ту дурну симпатію. 
— Знаєш,- почала говорити надто близько я і навіть помітила,що на очах з'явились сльози. - Нам ніколи не бути з тобою друзями,Артем!
Тоді я розвернулась і пішла в якусь іншу сторону. Спочатку я взагалі хотіла піти геть додому,але голос Єгора мене зупинив.
— Радий,кожного з вас бачити і вдячний за ваші привітання. - усі почали аплодувати і я підійшла ближче.- Я хочу сказати,що ви напевно не побачили мене б таким веселим і щасливим,якби не одна людина. Олю,підійди сюди будь ласка.
Що взагалі відбувається? Напевно не я одна стояла і нічого не розуміла. Оля здивовано і розгублено підійшла до Єгора, а він міцно взяв її за руку. Тоді чоловік відчинив якійсь двері,які весь час тут були,але їх ніхто не помічав. Єгор завів Олю всередину,а ми підійшли трохи ближче. Вийшло так,що я стояла біля Артема. Він помітив мене і усміхнувся,а я лише зробила вигляд,що не побачила його. Раптом загорілися лампочки і я від шоку аж відкрила рот. Вся кімната була повністю в фотографіях Олі,а посередині висів її намальований портрет. Це було настільки гарно. По всій стелі були розвішані маленькі лампочки,що світилися різними кольорами. Також я помітила карту світу,на якій було позначено країни,які вони хочуть разом відвідати. Це було так романтично! Оля стояла і шоковано дивилася на це все. Тоді Єгор,як справжній чоловік став на одне коліно.
— Що ти...- дівчина не встигла нічого сказати,тому що Єгор витягнув маленьку коробочку з обручкою. Оля від здивування прикрила рот рукою.
— Кохана моя,- почав говорити Єгор,- Я не уявляю свого життя без тебе. Завдяки тобі моє нудне буденне життя розфарбувалося новими барвами. Ти стала незмінною його частинкою. Не знаю,що ти таке зробила,але вже тоді в кав'ярні я закохався в твої очі. Ти найпрекрасніше,що сталося зі мною за останній час. Тому,Олю, ти вийдеш за мене?
— Так...- вимовила крізь сльози дівчина,- Вийду.
Єгор підняв її на руки і сильно покрутив, а потім вони почали цілуватися. Я помітила,що теж плачу,але швидко витерла свої сльози,адже побачила,що Артем спостерігає за мною. Звісно він знав про те,що його брат захотів зробити Олі пропозицію. Саме тому він сказав мені,щоб я стала його другом. Я пішла привітати їх і міцно обійняла Олю. Звичайно,я була рада за неї,але в мене також поселилася якась заздрість чи що. Мені теж хотілося,щоб хтось хоча б трішки мене так кохав. Усі почали потроху розходитись і я пішла попрощатися з закоханою парочкою. Біля них стояв Артем,але я все одно підійшла.
— Я вже йду додому. Дякую тобі Єгор за запрошення. І ще раз вітаю вас.
— Вікусечко,ти завтра на роботу?- спитала в мене Оля.
— Ні. В мене вихідний.
— То може зайдеш до нас. Ще Артемчика покличимо і посидимо разом. - я подивилась на нього,а він лише скривився.
— Мені не вийде завтра до вас зайти в гості. Я йду на побачення.
— Ох, справді?- зраділа Оля, а я помітила здивоване і сердите лице Артема.
— Так. - весело сказала я. - Тому мені треба добряче виспатись.
— Куди ви підете?- вставив своїх п'ять копійок Артем і ми всі троє здивовано подивились на нього. - Ну я маю на увазі на побачення. Ви ж напевно вже щось планували. Ти ж не так давно в місті я можу щось порадити.
— Та я не знаю. Можливо в кіно. Та й самі якось розберемось завтра. 
— Ну як хочеш.
— Добренько,я тоді біжу. - сказала я і обійняла Олю та Єгора.
— Ти замовила собі таксі?
— Ні,я...- мені стало трохи соромно,адже всі гроші я витратила на подарунок,а на таксі вже нічого не залишилось.
— Ти не підеш пішки,- сказав Єгор.- Нехай Артем тебе відвезе.
— У мене взагалі ще справи є.- трохи роздратовано сказав хлопець.
— Так,справді. Я якось сама доберусь.
— Твої справи можуть почекати,тому будь ласка відвези дівчину додому. 
— Гаразд.- навіть дещо весело сказав Артем.
Через п'ять хвилин ми зупинились біля його машини. Це був новенький чорний Мустанг. Звісно,татусь напевно прикупив свому улюбленому синочку. Артем розблокував машину і навіть відкрив для мене двері. Я здивовано подивилась на нього і сіла в салон. Хлопець сів за водійське сидіння і почав набирати велику швидкість.
— Ти що мене вбити хочеш?- закричала я.
— Ні. Чому ти так думаєш?- знущався з мене Артем.
— Будь ласка їдь не так швидко. - трохи налякано сказала я.- Я справді боюсь великої швидкості.
— Гаразд. - сказав хлопець і почав їхати повільніше.
—Дякую. - відповіла я і намагалась відновити дихання. 
Артем декілька разів намагався зі мною про щось поговорити,а я лише сухо відповідала. Я була надто втомлена і мені зовсім не хотілося ні з ким розмовляти. Я відчула,що мене хтось штурхає в плече.
— Віко,прокидайся. Чуєш мене?
Я відкрила очі і помітила,що хлопець дивиться на мене.
— Я що заснула?
— Так. Ми вже приїхали.
— Добре, дякую,що підвіз. - сказала я і вийшла з машини.
— Почекай,- крикнув голос Артема і я зупинилась. Він підійшов ближче до мене.- Ти подумала на тим,що я говорив раніше?
— Над чим саме? Ти багато чого говориш.
— Щоб ми стали друзями. 
— Як я вже і говорила, друзями нам не бути ніколи. Перед Олею і Єгором будемо прикидатись хорошими товаришами. От і все!
— Добре. Мене це влаштовує.
— І ще, Артем,- я підійшла дуже близько до нього і подивилась прямо в його очі.- Щоб ти знав,я тебе ненавиджу!
Я розвернулась і з гордо піднятою головою пішла до своєї квартири...