Розділ 1

Віка
Разом з Нікою ми втекли до моєї тітки Олі. Вона була дуже красивою жінкою і всього лише на вісім років старшою. У свої двадцять п'ять вона відкрила кав'ярню, але постійні напади її сильно лякали. Так,як вона була самотньою дівчиною,то чекати допомоги не було від кого. Тому Оля вирішила сама розібратися в цьому. Вона попросила Ніку влаштуватися працювати в кав'ярню навпроти,адже думала,що саме власник цього закладу влаштовує напади,бо вважає її конкуренткою. Тож Ніка погодилась і весь цей час ходила на роботу. Не зважаючи на те,що ми втекли разом,я все ж не відчувала довіри з її боку. Тим більше вона знайшла собі нову подругу - її напарницю Юлю. Я з нетерпінням чекала на початок навчального року в університеті. Вибір професії був для мене дуже складним. Досить довгий час я не могла вирішити,що саме обрати. Через те,що мені дуже добре вдавалася в школі математика,тато хотів,щоб я йшла на економічний. Але,коли я подивилась черговий серіал про розслідування,то зрозуміла,що хочу пов'язати своє життя з подібною професію. Так, як бути слідчим чи криміналістом тато мені б точно не дозволив, довелося шукати альтернативу. Саме тому я вступила на юридичний факультет. Сьогодні в мене перший день навчання. Вчора ми ходили на загальну лінійку для першокурсників та змогли познайомитись зі своїми одногрупниками. В цілому  група мені сподобалась,але ще рано було щось говорити,тому що це було лише знайомство. В перший день мені захотілося виглядати якось по-особливому,тому я вдягнула блідо-рожеве плаття і бежеві босоніжки на каблуках. Волосся залишила розпущеним,а на обличчя нанесла максимально натуральний макіяж. Вийшло досить непогано, в стила такої собі Барбі. Надто зефірно і по-дівчачому,але мені сподобалося. Хоча насправді я зовсім інша. Я прийшла на факультет і почала шукати аудиторію. Першою парою в нас була соціологія,тож я одразу піднялась на третій поверх. До початку лекції було ще пів години,тому коли я зайшла в аудиторію там сиділа лише одна дівчина.
— Привіт,- привіталась я.
— Привіт,ти теж рання пташка?
— Ну я б так не сказала.- відповіла я і сіла біля неї. - Просто сьогодні важливий день і не хотілося б запізнюватись. 
— Ну в нас ще все попереду. І запізнення,і прогули, і талони...- дівчина засміялась.
— Я - Віка. Не думаю,що когось запам'ятала з нашого вчорашнього знайомства.
— Катя. Я теж нікого поки не пам'ятаю.
— Дуже приємно з тобою познайомитись.
— Мені теж. 
Катя була дуже гарною брюнеткою з середньою довжиною кучерявого волосся і з красивими карими очима. Вона мені дуже сподобалась. Така проста і легка в спілкуванні. Виявилось,що вона переїхала сюди з іншого міста і орендує з подругою квартиру. Потім до нас ще підійшла Ліза. Вона теж одразу вилилась в нашу компанію,хоча була ну аж надто гарною. Висока, струнка блондинка з карими очима і неймовірною фігурою. Дівчина модельної зовнішності та донька одних з  найзаможніших людей міста. Незважаючи на свій статус, дівчина була досить проста і знала,як поводитись з людьми нижчого рівня,хоча, якщо подумати про мою ситуацію,то я б теж мала відноситись до вищого класу. Багатий батько і тітка власниця кав'ярні,але живу я повністю за свій рахунок. За тих три роки,що я придумувала план втечі , я постійно відкладала гроші. Тому вдалося назбирати достатню суму. Так, як я живу в тітки,то за проживання і за їжу нічого не плачу. Вона навіть би і не взяла з мене грошей. Ближче до початку пари в аудиторії почався сильний шум. Усі знайомились і розмовляли між собою. Згодом прийшла викладачка і почала читати лекцію. Не скажу,що було важко, але і нелегко вісімдесят хвилин слухати інформацію. Наступною парою була Історія держави і права України. Практичну в нас вів непоганий дядько і це вже було групове заняття. Та як сиділи всі по двоє,то я сіла біля Каті,а  Ліза позаду нас ще з якоюсь дівчиною. Після третьої пари до нас в аудиторію прийшли старшокурсники.
— Усім привіт,- заговорила якась дівчина,- Я - Таня,голова студентської ради. Дуже раді бачити нові обличчя в нас на факультеті,тому ласкаво просимо на юридичний! Усі ви думаєте,що ви вже студенти,але це не так. Як то кажуть,тільки,коли ви здаєте першу сесію,то стаєте справжніми студентами. Але в нас все по-іншому! Кожного з вас ми повинні посвятити в студенти. Тому чекаємо всіх наступного тижня на вечірці. Буде багато цікавих конкурсів,а потім власне сама посвята. Організацією займається третій курс,але можуть бути присутні ще старші. Зараз ми роздамо вам запрошення і чекаємо вас всіх у наступний четвер. Адреса внизу!
Дівчина пішла,а я просто взяла запрошення і почала розглядати його. Раніше я завжди ходила на вечірки,але не знаю чи хочу своє теперішнє життя поєднувати з минулим.
— Ми обов'язково повинні піти!- заговорила біля мене Ліза.
— О,так!- погодилась Катя. - Ну і?
— Я не знаю!- відповіла я.
— У тебе якісь справи в той день?- вони обидві подивилися на мене.
— Та наче немає ніяких справ.
— Тоді жодних відмов не приймаю,- впевнено сказала Катя і взяла мене під руку. 
— Ну гаразд,- відповіла я і закотила очі.
Спочатку ми думали йти додому,але Ліза запропонувала сходити в якийсь ресторан і відсвяткувати початок навчального року. Звісно ми погодилися. Ми розмовляли про всяке різне. Три години пролетіли непомітно і нам довелося вже розходитись. Також ми наробили кучу фоток і деякі з них закинули в Інстаграм. Катя пішла свій автобус,а ми з Лізою виявилось живемо недалеко,тож пішли разом. Коли я прийшла додому,то Оля почала випитувати,як пройшов перший день. Весь вечір ми просиділи за розмовою. Згодом до нас приєдналась Ніка і ми всі слухали історії тітки про її студентське життя. 
Тиждень пройшов дуже скоро і вже сьогодні ввечері повинна бути та вечірка. Катя взяла з собою речі і після пар пішла до Лізи,а я повинна була переодягнутись і теж піти до неї. Довго я не могла вирішити,що саме одягнути. Мій вибір впав на чорну шкіряну спідницю і зелений топ з мережива. Волосся я зав'язала у високий хвіст,що спадав мені нижче плечей. Повіки я нафарбувала темними тінями,а на губи нанесла лише блиск. Свій образ я доповнила великими круглими сережками. Так,як на вулиці вже прохолодно,то довелося вдягати зверху ще й чорну шкіряну куртку. Я вкотре покрутилася перед дзеркалом і була досить задоволена своїм образом. Через пів години я прийшла до Лізи. Катя вдягнула коротке чорне плаття і височенні чорні туфлі, а Ліза вирішила одягнути блакитну сукню і такі ж туфлі. Згодом ми пішли за вказаною адресою і опинилися біля входу в якийсь клуб. На вході нам довелося показувати запрошення і лише тоді нас впустили. Людей було дуже багато. Деяких я вже добре знала,тому що це були наші однокурсники. А от старших курсів,я не знала взагалі. На скільки мені відомо прийшов ще й четвертий і навіть п'ятий курс. Нам ще не було по вісімнадцять,але ми все одно пішли до бару і замовили собі коктейлі. Я танцювала і легенько потягувала свій Джин Тонік, коли помітила знайоме обличчя. Це був Діма...Друг мого дитинства,в якого я все життя була закохана. Довгий час він не розмовляв зі мною,тому що вважав,що це я винна в тому,що Соня його кинула. В деякій мірі це правда,адже саме через мою витівку всі дізналися про них. Мені досі соромно за цей вчинок,але я ж була так сильно закохана. Я намагалася йому все пояснити,але він навіть слухати не хотів. Не знаю,що сталося,але на випускному Діма підійшов до мене і сказав,що може нам варто спробувати. Для мене це був шок,тому що я знала,що він до мене зовсім нічого не відчуває. Тоді навіщо йому це? Щоб Соня ревнувала? Тоді я впевнено відмовила йому,тому що не хотіла бути використаною в зверненні уваги на іншу дівчину. Але ж що він тут робить? Не встигла я отямитись,як помітила,що Діма підійшов до мене.
— Привіт,- крикнув хлопець крізь гучну музику.
— Привіт,- відповіла я,роблячи байдужий вигляд.
— Може десь поговоримо?- спитав у мене Діма.
— Мені і тут добре.
Тоді хлопець взяв мене за руку і потащив у якийсь вузький коридор.
— Відпусти мене!- сказала крізь зуби я йому,- Що ти взагалі тут робиш?
— Те ж що і ти! Вчуся. - відповів Діма і відпустив мою руку.
— Як? Ти теж сюди вступив? На юридичний?
— Так, на кримінальне право і кримінологію.
— Хух,- з полегшенням видихнула я. В нього хоча б спеціальність інша. - Про що ти хотів поговорити?
— Знаєш,- почав пояснювати Діма,- Тоді на випускному я побачив тебе і подумав,що може дійсно варто було спробувати. Ти ж була закохана в мене,тому я подумав,що не відмовиш мені. Але ти відмовила. 
— До чого ти це ведеш?
— До того,що я ще раз питаю в тебе,- він взяв мене за руку,- Ти хочеш бути зі мною?
— Коли я відкрила тобі свої почуття,- почала говорити я і забрала свою руку,- Ти просто посміявся і сказав,що я дурненька. Ти на стільки був закоханий в Соню,що нікого крім неї не помічав. Навіщо я тобі? Щоб вона ревнувала? 
— Звісно ні! Я не збираюся тебе використовувати.
— Тоді для чого це все?- крикнула я і відчула,як на очах з'явились сльози.- Я ж бачу,що в тебе немає до мене жодних почуттів. 
— Звідки ти можеш знати,які в мене до тебе почуття?
— Ти і близько не дивишся на мене так,як дивився на Соню.- гірко сказала я і повернулась до подруг.
Ми ще трохи випили і пішли танцювати. Мені було сумно за цю всю ситуацію,але також я була сильно зла. Звісно,він раніше не помічав мене. Я ж була простенькою і тихою,але за останній рік сильно змінилася. Може я і сподобалась йому,але мені  було надто боляче,коли він мені відмовив. Все життя я думала,що кохаю тільки його,але чи це любов насправді? Я не знаю... Коли я дивлюсь на нього,то моє серце так само стукає,а всередині з'являється хвилювання. Але ці метелики,про які всі говорять,я їх ніколи не відчувала. То може він не є тим самим для мене? Чи може через свою образу я намагаюся придушити своє кохання?
Десь через пів години ввімкнули світло і в мікрофон заговорив якийсь старшокурсник. Нас всіх привітали зі вступом і змусили випити по стаканчику якогось алкоголю. Напевно це була горілка.  Ну а потім розпочались різні конкурси. Дівчата повинні були зубами чіпляти прищепки на одяг хлопців. І це один з найпростіших конкурсів. Звісно були більш відверті та вульгарні завдання. Якщо чесно,це виглядало так,ніби з нас просто знущаються. Але напевно всі першокурсники через це проходять. Потім відбулась власне сама посвята у студенти. На колінах ми читали якусь присягу,а потім цілували книгу найвідомішого викладача факультету. Були також і конкурси на знання,де змагалися найрозумніші. Я не люблю брати участь в такому,тому просто стояла і спостерігала. Катя виграла один з конкурсів і її подарунком було випити ще одну стопку. Вона була дуже рада,а я лише сміялась. Постійно помічала за собою погляди Діми і це мене трохи напрягало. 
— Увага,увага!- знову заговорив цей хлопець,- Зараз у нас останній конкурс.
Всі почали голосно аплодувати.
— Одна першокурсниця цілує будь-якого старшокурсника на свій вибір.
Хлопці всі почали пищати,а дівчата стояли в ступорі,бо ніхто не хотів цього робити. Я зустрілась поглядом з Дімою і подумала,що може це мій шанс. Не знаю чим я керувалася,але вийшла вперед.
— Я візьму участь,- крикнула я.
І всі одразу ж зааплодували. 
— О, в нас з'явилась бажаюча.- сказав ведучий,- Як тебе звати?
— Віка.
— Добре, значить Віка. Ти маєш поцілувати будь-кого зі старшого курсу. 
— Гаразд,- без вагань відповіла я,хоча відчувала всередині сильне хвилювання.
Я дивилась на всіх хлопців і не знала,що мені робити. Я побачила,як до нас наближаються якісь інші хлопці,яких раніше тут не було. Вони підійшли до якоїсь компанії хлопців і привіталися з ними. Один з них кивнув на мене,а інший щось відповів тому. Він просто похитав головою і засміявся. Коли я зустрілась поглядом з цими небесно-голубими очима,то здається зробила свій вибір. Я підійшла до нього, піднялась на носочки,бо хлопець був досить високий. Я помітила,що він сильно здивований,тому недовго думаючи, поцілувала його. Спочатку легенько і ніжно. Він не відповів мені на поцілунок,а продовжував шоковано стояти. Напевно він зрозумів,що усі чекають від нього якогось ходу,тому що в наступну ж секунду взяв мене за талію і притягнув до себе. Ми продовжували цілуватись,але вже більш пристрасно. Я відчула,що у мене вже підкошуються ноги,а повітря катастрофічно бракує. Тому я перша відійшла і подивилась в його очі. Ми стояли і дивилися один на одного,а всередині поселилося дивне відчуття,якого раніше у мене не було...