Нервіний шлюб

Тема нерівного шлюбу часто спливає під час жіночих теревенів і завжди хвилює тих, хто у такому шлюбі не перебував. Марго теж переймалась долею відомих зірок: Пугачової, Мадонни та Демі Мур. Відверто сміялася над великою різницею у віці, і не могла уявити себе на місці нареченої юнака.

Доля Маргошу не шкодувала. Сила-силенна різних подій, різкі зміни напрямку і повороти та безліч випробувань навчили цінувати те, що маєш. Перебуваючи у третьому шлюбі вона відверто боялась змін і побоювалась, що життя знову перевернеться догори дригом. Двічі ставала вдовою. Останнього через це берегла і пильнувала. Тому що щиро хотіла простого жіночого щастя. І стабільності.

Взагалі, Марго любила чоловіків, а вони любили її. І у ті роки, коли лишалась самотньою, фактично покинутою не була. Після першого шлюбу, на другий не наважувалась. А партнера мала. Та й з ним розлучились, тільки, так би мовити, за спільним рішенням. Ще й приятельські відносини зберегли. Тепер Жора здає в оренду її квартиру і сумлінно, щомісяця, надсилає звіти і кошти. Хороший він чоловік. Приємний, добрий, турботливий. 

Другий, офіційно другий чоловік, більше п’яти років утримував сім’ю, допомагав її батькам з господарством, на руках носив свою Маргосю. А потім сталася криза. Не в нього, а на підприємстві. Його звільнили. І почалось. Пристойну роботу знайти не міг. З місця на місце переходив. Десь дурили, в інших закладах мало чи невчасно платили. Бідкався, шукав можливості. Тричі вкладав гроші у якісь спільні проекти. Тричі їх втрачав до копійки. Ці випробування його і підкосили. Почав пиячити. Спочатку по пляшці. Потім кінськими дозами. Пив горілку, вештався по генделиках і повільно, але цілеспрямовано, прямував до цирозу печінки. Вона намагалась його врятувати. Вмовляла, зачиняла, лупцювала вологими ганчірками, рятувала разом з лікарями. Возила до цілителів. Не допомогло. Він оживав, знову бідкався, шукав роботу. Виходив на зміну, за тиждень розчаровувався і знову прикладався до пляшки. Якоїсь ночі серце не витримало, зупинилось. Чоловік відійшов у кращі світи прямо вдома, на канапі. Де завжди відсипався п’яний, бо до ліжка вона його не пускала.

Третій раз Шмалько зібралася заміж за турка. Твердо намітила собі інший шлях до мрії. А мріяла про типову, повноцінну сім'ю. Тільки як її свторити, коли в тебе репутація відьми й "чорної" вдови? От і вирішила втекти туди, де її ніхто не знає. Де сусіди не обговорюватимуть, де ніхто не буде переслідувати. Заручилася підтримкою подруг і почала все з чистого листа.

З симпатичним, приємним чоловіком познайомилась в інтернеті. І засипав він її компліментами, наобіцяв дістати зорі, побудувати палац і обвішати прикрасами з діамантами. Розвісила вуха Марго, повірила в казку. Побралися. І доля розреготалася їй прямо в обличчя. Кого думала обдурити? Втекла за море й тішиться? Три роки не минули, як чоловік перетворився на депресивного і меланхолічного звіра. Почав прискіпуватись, допитувати, а потім враз перестав її помічати. Геть втратив почуття реальності, розгубив друзів, став пити пиво... В ці важкі для нього дні, пані Оздемір (за новим прізвищем) ховалася у подруг та споглядала за одужанням чоловіка з безпечної відстані. Мала великий досвід у минулому і не хотіла знову переживати весь спектр емоцій, що супроводжує під час спілкування з п’яним чоловіком.

Коли перші ознаки клінічної депресії тільки почались, Марго нічого особливого не помітила. Нудбгує чоловік, все його вибішує, дратується з кожної дрібниці... з ким не буває? А потім перелякалася й спробувала показати лакарям, намагалась підтримати, розрадити, втішити. Але його не цікавили подорожі, прогулянки, пікніки на природі... Час спливав, ситуація погіршувалась, але нічого не допомагало. І вона почала латати шлюб, що тріщав по швах. Як вміла, затято й по-жіночому.

Марго жінка доросла, з досвідом. Взяла все на себе. Працювала як коняка, несла в хату харчі, придбала зручні меблі, м’які килими. Чоловік на роботу сумлінно ходив. Але щовечора сценарій був однаковим: він вечеряв, лежав на дивані, повільно гортаючи стрічку соціальної мережі, добру годину проводив у ванній кімнаті, а потім лягав спати. В особливо хороші дні після вечері понуро плентався до моря з вудкою. Але навіть ця забавка не могла відновити його душевну рівновагу. Так і жили кілька років поспіль, у радості й труднощах, у достатку та в злиднях. Тільки без діточок.

З жодним із чоловіків Марго не вагітніла. Раніше розбиратись у причинах не хотіла. Не мала на те бажання. Жила у своє задоволення. Потім не мала ані сил, ані коштів, ані часу. Смерть першого чоловіка добряче вибила її з колії. А коли почав пити другий – про всяк випадок приймала пігулки, оберігаючись від вагітності. Не народжувати ж від алкоголіка.

Час спливав. Марго не молодшала. І тепер боялась дізнатись, що не спроможна зачати. Виправдовувалася перед собою, що наразі знову не актуально. Що народить пізніше, коли чоловік підлікується.

Цей омріяний час не наставав. Селіму ставало дедалі гірше. І вперше за життя, сповнене драм і трагедій, Марго вирішила розлучитись. Не чекати, доки чоловік загубить своє життя, а піти від нього раніше. Набридло бути мамкою, витирати його сльози і соплі. Пішла до юриста, порадилась. Почала готувати документи на розлучення.

Маргарита жінка вольова та цілеспрямована. От тільки жаліслива. Обібрати чоловіка до нитки не могла, та й відправляти в село до батьків не збиралася. Хотіла розійтись мирно, завершити стосунки гідно, без істерик. Поділити майно десь у проміжку між Селімовими провалами у небуття.

Поки чекала на відповідний час і настрій чоловіка, позаписувалась до фахівців. Твердо вирішила повернути красу, чи принаймні сяючий погляд. Відтворити себе двадцятирічної давнини не вдалось, а зробити оновлення кольору волосся та причепуритися вийшло за три доби. Пів дня просиділа у перукарні. Наступного ранку вже була на манікюрі. Про ніжки теж незабула. Понад вечір зайшла зробити вії. Розкішні, класичного розміру, кольору «шоколад». Краса не земна. Коли все було готово, губи вкрила виразна червона помада, а оновлений перманентний макіяж явив світові густі, виразні, вигнуті брови. Ефектна білявка чималого зросту, з шикарними стегнами й виразним бюстом звикла привертати увагу, а тепер Марго могла збирати залицяльників десятками. До кав’ярні не дійшла, як тричі відмовила.