Ручне гальмо

  Неділя пошуків – намарне. У всіх родичів та друзів померлого було алібі. Мне все ще переслідував БМВ. Одного вечора мені нарешті вдалося розгледіти водія – то був манекен! Нарешті коли я вже думав, що нічого нового у справі знайти не вдасться – я побачив БМВ, що здалося мені знайомим. Я, мабуть марю. БМВ мені фарами блимав з повороту, й манить таки на зустріч! Підійшов, але в машину не зайшов. А за кермом…За кермом сидів мій давній переслідувач – манекен! Мій «годинник» як і кожен сучасний годинник це й міні-комп'ютер й телефон й багато іншого… Він почав перекладати сигнали від автомобіля!
- Вітаю.
- Доброго вечора. (друкувати не довелося достатньо говорити – годинник розпізнає мову)
- Мене звати Сергій. Висвітилося на годинникові.
- Дуже приємно. А чи не так само звали померлого партнера Петра?
- Вірно. А ви й справді кмітливий детектив, навіть не здивувалися, що з автомобілем розмовляєте. Та я можу навіть вас здивувати.
- Навряд. Після війни мене важко здивувати.
- В нас є спільний знайомий…
- ЩО?! Хто?!
- Зараз не про це. Я знаю про ваше минуле. Й теперішнє. Ви вже багато років вивчаєте Феномен. Це для вас перший раз коли з вами вийшли на контакт. Чи не так?
- Так.
- Це небезпечно для вас й для нас. Я спробую вам пояснити. Та вам треба повірити механізму. Механізм оперує фактами. Ви вивчили сотні випадків зі смертями та автомобілями – переслідувачами - чи не так?
- Так.
- Багато людей збивали, були серед них самогубці й необережні водії?
- Саме так дуже багато…
- Було встановлено, що смерть водіїв спричинили проблеми з серцем, алкоголем, наркотичними речовинами?
- Так але, що до того як виявилося, що це ви робили…
- Але ми цього не робили, люди просто вмирали випадково. Але коли вони вмирали поряд з автомобілем чи всередині – автомобіль ставав частиною Феномену. Тобто при смерті людини машина якось вихоплювала матрицю людського мозку.

      -      А деякі я так розумію почали мститися, вірно?

     -      Саме так. Вони мстилися людям які були причетні до їх смертей або зробили щось ганебне після їхньої смерті. Вони стали як ті античні фурії, що переслідують свою жертву караючи її за злочини.

-     Ти також мстишся? Бо твій колега загарбав твою компанію? Тебе звати Сергієм, так?

       -   Мене так звали… Чи пам’ятаєш ти кого звали Русланом?

Спогади пройняли мене… Руслан був моїм найближчим товаришем. На його честь я навіть назвав свій перший бойовий автомобіль зі штучним інтелектом. Ми  через таке разом  пройшли… Але він загинув підчас одного з завдань. Разом з автомобілем.

З за повороту з’явився чорний автомобіль. Швидкий та смертоносний. Я одразу впізнав його.

     -Бувай. Та краще не лізь до цієї справи. Залиш війну в минулому. Або чекай на майбутню. Це тобі вітання від друга.

Машини блискавками помчали уперед набираючи швидкість.  Тепер в мене була серйозна зачіпка.