Початок справи. Перша швидкість.

Дивно сторіччя змінюються, а закутки міста залишаються такими самими. Брудні, темні й зручні. Для певного типу людей. Для кого це безвихідь, для мене найзручніша дорога де автомобілю не проїхати. Я не дуже довіряв громадському транспортові й транспортові взагалі крім мого старого й вередливого Сірко. Приємно ось так йти провулками. Звичайно - це небезпечно, але я вже, певно, не міг прожити без певного ризику. Ймовірно мені необхідне бува адреналін. Йшов я до старої автозаправки на пустирі. Персонал й сам господар добре знали мене. Там я збирався розпочати своє розслідування. Потім треба було відвідати квартал у якому мешкав клієнт, а також місця де він бачив переслідувача. Звичайно то було дивним, що я забирався також зібрати інформацію про клієнта. Але можливо він щось приховував. Краще знати якомога більше якщо хочеш прожити зайвий день. Нарешті я дійшов до заправки.
- Здоров куме. Як справи.
- Здоров, либонь не жартуєш.
- А як жартую?
- То чого б не пожартувати зі старим вовком. Як ти Сірий? Все не заспокоюєшся?
- Та нічого. Ти ж знаєш не можу я спокійно десь робити така моя вдача. А ти як Сергій?
- А я заспокоївся й тобі раджу. Тут ось тихо, бачу автомобілі, що спокійно проїжджають повз й заспокоююсь як терапія. Тільки палити забороняють старі закони. Вже 100 років ніхто не користується бензином, а данину давнині залишили.
- Може зайдемо поза камери?..
- Я можу взяти перерву. Відповів він посміхнувшись.
Ми обійшли будівлю. Я запалив й його пригостив. Якийсь час ми просто мовчки палили.
- Війна давно скінчилася…почав він
- Я прийшов не заради нашої звичайної розмови.
- Знаю.
- Розкажи чи не бачив ти останнім часом нових машин з ШІ?
- Майже не заїжджають. В нас місце не для вибагливих… хоча одного разу бачив БМВ…
- Чорний?!
- Чорний.
- Коли?
- Декілька днів тому.
- Куди поїхав?
- Здається на південь.
- Дякую друже. Хай щастить.
- Бережи себе.
Я, мабуть, почав снити…виходячи з провулків я побачив чорний БМВ який став мені щось виблимувати й проїхав за поворот. Вдома на мене чекав Сірко.

 Нарешті дійшовши до дому з заднього ходу я притиснув пальця до двері та заліз у Сірка. Сірко щось не задоволено пробуркав про мій тиск, серцебиття...

-Сірко не заводься з пів оберту.

-Треба дбати про себе.

-Добре! Добре! Поїхали вже - у нас багато справ.

Сірко щось видав... якусь невдоволену мелодію на програмному коді та рушив. Я задав адресу.  Сірко перейшов на другу швидкість.