Епілог 2

Кейсі та Юлія сиділи у знайомій квартирі. Оселя дівчини, що за короткий проміжок часу стала для обох знаковим місцем наразі тішила око промінчиками ранкового сонця, яке зазирало до вікна.

 — Знаєш у моєму житті було чимало світлих моментів, і я гадав, що деякі з них вже ніщо ніколи не замінить. Був певен, що світлі часи для мене закінчилися й надалі буде лише самотність. В оточені друзів, що час від часу навідуються до мене. У зустрічах з батьками, втім зі спогляданням крізь вікно свого порожнього будинку, — знітившись мовив Кейсі. — Але з’явилася ти і мені здається це сон у якому я найбільше за все боюся прокинутись. 

— Це не сон, Кейсі, — витримав паузу мовила Юля. — Мені важко осягнути усе, що відбулося, і я також найбільше за все боюся прокинутися. Я боюся втратити тебе.

Юлія замовкла. Минулої ночі вона отямилася у власній кімнаті, і була певна, що все це й справді лише напрочуд правдоподібне видіння. Зустріч з Кейсі, бійка зі страшним Нюхачем та сяйво порталу, який поглинув її. На очах з’явилися сльози. Вона насправді боялась, що все це виявиться лише марою, й у якусь мить відчувши раптове виснаження провалилася у забуття.

Коли Юлія прокинулася біля неї сидів Кейсі, тримаючи її долоню. Усмішка та нерозуміння змінилося розмовою, що тривала до пізньої ночі. Кейсі намагався обережно пояснити, як уся ця пригода може бути правдою, поступово розкладаючи по поличках усе із самого початку. 

Безумовно, не вистачить й десятка розмов, адже потрібно ще так багато розповісти. Та чи не стане ця зустріч останньою. Зараз поруч був Кейсі, і для неї це було найважливіше. Втім серце у грудях стискав найбільший страх втратити його назавжди.

— Я не хочу, щоб ти йшов. Не можу, аби ти йшов, — заплющивши очі та опустивши голову, відчуваючи ком у горлі мовила Юлія.

На обличчі Кейсі з’явилася легка усмішка, й він також невимушено схилив голову, взявши до рук долоню Юлії.

— Якщо ти дозволиш мені - я залишусь, — поквапившись опанувати себе, тепер, вже поглянувши у вічі Юлії мовив чоловік.

Королі дотрималися свого непохитного слова. Набута сила щодо бойової магії засинала, Кейсі добре відчував це. Натомість зростала витривалість, і здатність подорожувати між світом Звичайних та Конгломератом частіше ніж це було коли-небудь раніше. 

— Мені потрібно ще стільки всього тобі сказати, — мовив Кейсі, давши волю емоціям й обійнявши Юлію, міцно притиснув її до себе.

Кейсі та Юлія ще довго сиділи дивлячись у вічі й не відпускаючи долоні одне одного. Врешті згадавши про час сніданку, який спізнився на добрих кілька годин, вони почаювали й тримаючись за руки залишили оселю. 

— Ми можемо поїхати у те місце з кіньми? — обережно, й водночас з прохальними нотами у голосі запитав Кейсі. — Обіцяю, ніяких чоловіків у саванах, крім тих, що притаманні вашому світу.

На обличчі Юлії з’явилася тепла усмішка.

— Звичайно можемо, — мовила дівчина і пара рушила до виходу із під'їзду.

Вони мали намір чимскоріше подолати двір, аби швидше дістатися знайомої зупинки, втім Кейсі на мить пригальмував. Неподалік вхідних дверей на лаві сидів Василь, схиливши голову, й тримаючи у руці відкорковану пляшку оковитої.

— Зачекай, будь ласка, я зараз, — мовив Кейсі, й відпустивши долоню Юлії рушив до чоловіка.

— О, старі знайомі, — підвівши голову, й намагаючись зв’язати слова докупи мовив Василь. — Як воно, друже? Більше не займають вас з Юлькою?

Кейсі на мить опустив очі.

— Дякую тобі за допомогу, — врешті мовив Кейсі.

— Пусте, — відказав Василь, й було потягнувся зробити ковток із пляшки.

— Не варто, — спокійним голосом зупинив його Кейсі. — Не пий цього більше, попереду нове життя. Нехай воно буде щасливим.

Василь у нерозумінні поглянув на співрозмовника, й за мить очі його набули здорового, тверезого погляду. Напівпорожня пляшка горілки повільно опустилася до смітника, що стояв поруч лави.

Бажання Кейсі здійснилося, Василь більше не зловживатиме алкоголем, й вони з Юлею приглянуть, аби з ним та його другом усе було гаразд.

— Ось тепер можемо йти, — усміхнувся Кейсі, взявши долоню Юлії, й спіймавши на собі ніжний погляд її блакитних очей.