Глава 52 Незламні

Олексій розплющив очі, поволі усвідомлюючи, що лежить на спині вдивляючись на високу стелю. Навколо панувала тиша, котру порушувало лише цокання настінного годинника. Слух потроху повернувся до свого власника, й вдихнувши на повні груди, Олексій відвернув голову у бік.

Хлопець впізнав це місце, й усмішка, попри невимовну втому заграла на його обличчі. Це був затишний, і здавалося вже навіть трохи рідний будинок Віллоу. Сама ж господарка маєтку лежала на дивані навпроти, і здавалося поволі приходила до тями.

Олексій спробував окинути поглядом решту зали, побачивши Кріса, що опустивши голову сидів на дерев'яних сходах. Неподалік нього, вперто намагаючись втримати рівновагу, тримався за різьблені поруччя Чоловік в чорному. Опудало притулився спиною до стіни другого поверху, де поруч нього, спершись на сокиру намагався відсапатися Глорін.

Портал надзвичайної сили, що спромігся перемістити таку кількість осіб був ладен створити лише напрочуд могутній чарівник. Й хоча усі хто відчув на собі неймовірне переміщення почувалися виснаженими, Кейсі таки спромігся витягти друзів із нині таких далеких стін Нотенгейту.

Власне сам Кейсі наразі сидів на підлозі у дальньому куті зали, намагаючись бодай трохи відновити сили від колосального для себе сплеску магічної енергії. Здавалося, цей перехід майже спустошив його, втім, Кейсі відчував, що не має часу на жаданий відпочинок. Нові видіння, яких зазвичай потайки так боявся Кейсі, знову завітали до нього. От лишень зараз вони були найстрашнішими, адже наразі замість натяків на майбутню небезпеку, відтворювали у свідомості Кейсі чітку картину.

Він бачив стіни підземелля замку Нотенгейту. Момент, коли створений ним портал зачинився за спинами друзів, й енергетичну хвилю, що після закриття переходу миттєво прокотилася поверхом, збиваючи з ніг ряди інквізиторів. Кейсі витяг друзів із, здавалося неминучої битви у якій вони скоріш за все програли б. Витяг - але не врятував. 

Чітка картинка знову відтворилася в уяві Кейсі. Очільник інквізиторів підвівся на ноги, й заручившись підтримкою своїх, вочевидь найсильніших адептів намагався створити власний портал. Щось шиплячі на своїй власній мові, ватажок жадібно вдихав у себе повітря і Кейсі знав - він шукає вірний шлях, а точніше вибудовує маршрут.

— Усі цілі?! — раптово рознісся залою голос Кріса, який поки що не спромігшись підвестися, відчайдушно намагався відшукати усіх присутніх.

Чоловік в чорному поволі підійшов до Кріса, обережно допомагаючи йому встати на ноги.

Глорін з Опудалом, накульгуючи, повільно рушили одне за одним у бік сходів.

— Це побічна дія переходу, скоро минеться, друзі, — у півголоса мовив Кріс, озирнувшись.

— Трухануло добряче! — врешті виголосив Гном, діставшись центру зали.

— Вогнику ти з нами?! — випростувавшись та розправивши закляклі плечі мовив Кріс, вперше за довгий час назвавши Кейсі дитячим прізвиськом. — Маю визнати, ти з'явився вчасно. Коли це ти встиг опанувати портал відступу?! Ці забавки прерогатива Вищих магів…

Голос Кріса час від часу збивався, хоча власник й намагався не подавати вигляду, що відчуває колосальну втому. Наразі капюшон, що зазвичай частково приховував обличчя Кріса, вільно звисав за спиною.

— Віллоу! — збираючись із силами вигукнув Олексій, змусивши частину присутніх здригнутися. 

Схоже не повністю оговтавшись від мандрівки порталом, вони на певний час забули заради кого вирушили у цю небезпечну подорож.

— Зі мною усе гаразд, — раптово озвалася Віллоу, що наразі сиділа на дивані, перевіряючи вміст свої шкіряної сумки. — Сфера на місці! Що правда її світло майже принишкло…

— Звичайно, — витримавши паузу мовив Кріс. — Артефакти захищаються від магічних сплесків такої сили, невідому куди нас міг затягнути портал.

Насправді за притаманною собі усмішкою, Кріс ледь стримував вир емоцій, що рвалися на зовні. Віллоу була жива і для нього наразі це було найголовніше!

— Зарано радіти, товариство, — почувся голос Кейсі, що також накульгуючи дістався центру зали. — Головний інквізитор викликав портал. Схоже він хоче перекинути сюди усіх своїх друзів, що були у Нотенгейті, а можливо ще більше.

У повітрі запала тиша.

Кріс опустив голову, розуміючи майбутню перспективу подій, врешті поглянувши на Олексія, який ще досі лежав на підлозі.

— Зважаючи на поточний стан справ, я б сказав, що саме час кликати тата, — іронічно мовив Кріс поглянувши у бік Віллоу. — Але гадаю доведеться самим приймати бій.

— Прийняти смерть, ти хотів сказати, — доповнив зазвичай оптимістичний Глорін.

Віллоу несподівано підбігла до Олексія, схоже лише зараз помітивши хлопця. Опудало мовчки рушив до неї, допомагаючи їй всадити останнього на диван.

— Що ж, — врешті мовив Кріс. — Могутня чаклунка без сили, вогняний маг, який усю свою витратив на портал, колишній некромант, пан Стрілець, що схоже не в формі. Гном, котрий втратив залишки надії, найкращий тілоохоронець, й Переслідувач. Власне могло бути й гірше.

— Мені не до жартів, Крісе, — озвалася гном. — Я не втратив залишків надії, але тверезо дивлюся на речі. Якщо часу обмаль, подолати інквізиторів буде вкрай складно. Не забувай, вони не звичайні люди. До того ж наша сила. Якби ти та Віллоу із Кейсі не втратили свою, гадаю ми мали б усі шанси перемогти, навіть зважаючи на їхнього ватажка, але зараз…

— Але зараз ми не маємо вибору, й змушені прийняти бій, — коротко підсумував Кейсі, стаючи поруч із Крісом.