Глава 32 Прогулянка

Потроху оговтавшись від останніх подій, Юлія та Кейсі знову схилилися над монітором намагаючись відшукати інформацію щодо батьків Олексія. Плани дещо змінилися і Кейсі вирішив спробувати почати з головного та попередити рідних хлопця, що із їхнім сином усе гаразд. 

Перед тим, як вирушити до світу Звичайних, Кейсі спромігся зануритись до спогадів Олексія, аби отримати якомога більше інформації стосовно майбутнього завдання. 

Окрім картини останніх подій й загальних відомостей у підсвідомості Кейсі уривчастими спалахами з'являвся номер телефону батька хлопця, який супутник Віллоу знав на пам'ять. 

Кейсі своєю чергою зумів пригадати код мобільного оператора й останні цифри, що увінчалися трьома сімками. Щодо повної комбінації усе було значно складніше. Після зустрічі із Чоловіком у чорному в злощасному провулку, сили тимчасово залишили Кейсі забравши разом з собою частину спогадів. Але за іронією долі саме цей провулок познайомив його з Юлею і з кожною наступною хвилиною, Кейсі усе більше усвідомлював, що знайшов у ній щось значно більше ніж допомогу та небайдужість.

До цього часу він не міг уявити, що у його думках може з'явитися хтось окрім Віллоу. Ні, Кейсі не був з тих, хто легко може перемкнути увагу з однієї жінки на іншу виправдавши себе тим, що попередні відчуття були хибними. В душі Кейсі симпатія до Віллоу зародилася ще з часів дитинства.

Йшли роки й небайдужість до подруги зрештою помітив Кріс який також потайки був не байдужий до Віллоу. Проте не рідко між двох чоловіків, жінки обирають більш наполегливого, а сором'язливішому залишається лише мовчки страждати наодинці із власними почуттями.

Свого часу Крісові вдалося підкорити серце Віллоу і затьмарений коханням він припустився чи не найбільшої помилки у власному житті. Молодий темний чарівник кинув виклик нікому іншому, як самим Вищим аби показати коханій що ладен покласти до її ніг цілий світ. 

Звичайно Віллоу було достатньо того що їм добре разом, втім своїм вчинком Кріс зруйнував те що мав і у вигляді покарання на довгі роки став бранцем власного маєтку. Зазнавши слави лихого й небезпечного чаклуна він став живою та водночас страшною легендою.

— На жаль в мережі поки що жодної інформації щодо батьків Олексія, — вирвав із задуму Кейсі голос Юлії.

— Зрозуміло. Дякую, — сумно відповів хлопець.

— Не засмучуйся, — підбадьорила Юля. — Я обов'язково спробую ще.

У голосі дівчини відчувалась небайдужість і тепло від чого Кейсі невимушено посміхнувся. 

— Пропоную трохи прогулятися, — раптово і дещо ніяковіючи запропонувала Юлія. — Я розумію, можливо зараз не ліпший час, але ці дні були аж занадто напружені.

— Авжеж, — підтримав Кейсі.

За пів години Кейсі та Юлія залишили квартиру і спустившись ліфтом дісталися виходу з будинку. Хвилини що знадобилися аби зачинити двері помешкання та дістатися ліфтової кабіни невимушено спонукали Юлю поглянути на сходову клітину пригадавши останні події. Втім долоня Кейсі яка доторкнулася руки дівчини нез'ясовним чином заспокоїла її спонукаючи не скасовувати майбутню прогулянку. 

— Це чудове місце ось побачиш! — мовила Юля вдихнувши свіже ранкове повітря.

Незабаром пара дісталася зупинки й заскочивши до маршрутного таксі рушила до майбутньої пригоди. Кейсі не забув про нагальні справи, але знав що поки має трохи часу, адже рідні Олексія ще не знають про його відсутність. До того, щоб мати шанси відновити свої магічні сили Кейсі мав дати мозку бодай трохи відпочинку.

На відміну від Олексія, Кейсі не потрібно було вживати жодних магічних речовин, аби його психіка спокійно реагувала на навколишній й не звичний світ. Чарівники на зразок Кейсі та Віллоу зазвичай сприймали тимчасові зміни в архітектурі та устрої за належне, завчасно готуючи себе до майбутньої подорожі. От і зараз, Кейсі сидів у маршрутному таксі поруч із Юлею, яка споглядала крізь вікно на міські пейзажі та на якусь мить забув про власні переймання.

Здавалося минуло зовсім небагато часу, як нові знайомі дісталися кінцевої зупинки та хутко перебігши до іншого маршрутного таксі рушили далі. Несподівано Кейсі відчув дивне тепло. Незвичні відчуття супроводжувалися ще більш приємними міськими краєвидами. 

Звичні для ока Юлії будинки здавалися йому затишними, а дорога приємною. Напевне запорукою того, що незнайоме місто здавалося приймало його за свого полягало в тому, що поруч була вона…

Кейсі раптово виринув із задуму помітивши, як Юлія пожвавішала вдивляючись крізь віконне скло.

— На зупинці, будь ласка! — мовила дівчина підводячись з місця.

За хвилину маршрутка зупинилася і Юля разом із Кейсі опинилися на тротуарі. Поволі рушивши дорогою, Кейсі та Юлія проминули затишний сквер продовжуючи свій шлях вздовж університетських корпусів і алеї, що майоріли з протилежного боку вулиці. Невдовзі за спиною залишився й один зі столичних ботанічних садів наближаючи подорожніх до заповітного місця.

Подумки Юлія уявляла, що було б добре неспішно пройтися парком і безліччю чарівних місць де можна на певний час заховатись від буденності дозволивши собі просто бути щасливим.

— Ось ми й на місці, — усміхнулась Юлії зупинившись обабіч вузької дороги, поглянувши на темні металеві грати.

Зазвичай тут не бракувало людей, але сьогоднішній ранок дарував можливість зануритись до спокійної атмосфери вихідного дня залишившись на самоті з мандрівкою.

Кейсі пильно вдивлявся крізь шпичаки металевого паркану, аж раптом здригнувся від несподіванки. На зустріч до них раптово вибіг білий кінь зупинившись поруч із парою глядачів.

За мить на обличчі Кейсі з'явилася щира усмішка. Він дуже любив коней і не сподівався побачити їх у цих краях. Озирнувшись, хлопець помітив неподалік кількох поні, що стояли трохи по віддаль гуляючи в середині дерев'яної загорожі.

— Шкода, що їх заборонили годувати, — мовила Юлія. — Але від того вони не менш чарівні.

— Вони й справді чудові, — погодився Кейсі торкнувшись до гриви коня, що впритул наблизився до огорожі.