Глава 16 Темні

Чоловік в чорному стояв навпроти каміна. Помаранчеве полум'я, відбивалося в темних очах, що сфокусували погляд на людині, котра сиділа навпроти. Поряд стояв Опудало, на його голові та в області серця з'явилося кілька нових потемнілих бинтів, втім виглядали вони дещо свіжішими за решту. Переслідувач непомітно тримався за правий бік, із якого час від часу тягнулася тоненька смужка чорного диму.

— Вам нічого не можна довірити! — пролунав спокійний і водночас рішучий голос господаря.

Опудало на мить опустив биту голову, переслідувач своєю чергою не відвів очей від співрозмовника.

За мить під ноги людини в чорному полетів мідний ключ. Переслідувач спокійно нахилився до підлоги, піднявши з неї щойно отриману річ, обережно кладучи її до кишені чорного пальта.

Наступної миті свій майбутній інструмент отримав й Опудало. Тисовий жезл, щільно оповитий чорними неначе ніч нитками опинився біля міцних ніг.

— Викликайте двійку! — коротко наказав голос чоловіка, що сидів в кріслі біля каміна.

— Дзеркало у будинку Грети зазвичай веде до Конгломерату, — мовив Опудало.

— Я знаю, — миттєво відказав господар. — Відколи воно зламалося, подорож крізь нього має лише один напрямок. Нехай «Тінь» прямує до великого міста, «Нюхач» натомість має вирушити на пошуки чаклуна.

Переслідувач з Опудалом покірно вклонилися і рушили до виходу з лісового будинку. 

Знайшовши невелику ділянку на яку падало місячне світло, темні взялися за роботу. Опудало ліг на землю, а чоловік в чорному квапливо обвів контури його тіла тисовим жезлом. За мить власник потемнілих бинтів підвівся, залишивши по собі ледь помітний слід. На якусь секунду здалося, що місячне сяйво стало ще яскравішим і на поверхні землі з'явилася тінь Опудала. В цьому не було нічого дивного, якби «відбиток» власника не зажив власним життям. 

Темне відбивання набрало людських обрисів, прийнявши вертикальне положення. Переслідувач не встиг, як слід роздивитись плід їхньої спільної з Опудалом справи, оскільки «Тінь» миттєво гайнула у напрямку будинку. Пройшовши крізь зачинені двері, диво-воїн зупинився посередині вітальні уважно роздивляючись гострі шаблі, що висіли на одній зі стін неподалік каміну. 

Мить… І не природно яскравий спалах вогню відкинув тінь від заповітної зброї, що раптово зникнувши з'явилася в руках нового власника у вигляді темних силуетів. 

— Пам'ятай, дівчина має залишитись живою і неушкодженою! — Пролунав наказ чоловіка, що сидів біля каміна. 

Почувши настанову і швидко закріпивши шаблі за спиною, Тінь пронеслась східцями просочившись до кімнати на третьому поверсі, безслідно зникнувши у магічному дзеркалі.

Опудало з переслідувачем не гаяли часу. Обійшовши таємничий маєток, вони відчинили подвійні двері, спустившись до глибокого підвалу. Серед чисельних дерев'яних стелажів та старих меблів стояла висока коричнева шафа. Опудало хутко відчинив її дверцята, зазирнувши всередину. 

Замість одягу його «зустрів» середнього зросту міцний чоловік, що склавши руки на грудях стояв у своїй дерев'яний «домівці». Поголена голова дивного мешканця шафи відразу привертала до себе увагу. Розкосі очі були заплющені, акуратний ніс здавався майже непомітний, чого аж ніяк не можна було сказати про довгі, тонкі вуса, що звисали до самого підборіддя, чимось нагадуючи щурячі хвости.

Міцний торс чоловіка з шафи прикрашала темна сорочка, поверх якої була одягнена сіра жилетка з невеликою нагрудною кишенею, розташованою ближче до серця. Темно-сірі штани доволі непогано гармоніювали з чорними черевиками, довершуючи класичний образ.

Переслідувач занурив долоню до кишені пальта, діставши звідти довгий мідний ключ. Підійшовши майже впритул до шафи, чоловік у чорному відкрив нагрудну кишеню на жилетці вусаня, після чого вставив у замкову щілину ключ, швидко прокрутивши його за годинниковою стрілкою. 

Десь всередині міцного тіла щось запрацювало, ніби в дію увімкнувся складний механізм, змусивши вусаня сіпнутись, миттєво розплющивши очі. Переслідувач не став чекати, одразу піднісши до носа вусаня кулак, яким нещодавно завдав удару Кейсі. Вуса «Нюхача», ніби окремий живий організм відразу заворушилися, намагаючись запам'ятати новий для себе запах.

— Знищити! — мовив переслідувач, відступаючи. 

Чоловік з розкосими очима тимчасово залишив свій дерев'яний прихисток, воліючи показати своїм гостям на що здатен. Наступної секунди, Опудало незчувся, як ледь не пропустив важкий удар ногою, в останню мить відскочивши з траєкторії атаки. Переслідувач своєю чергою був змушений блокувати шалений випад у свій бік, після чого ледь не втратив рівновагу.

Загадковий механізм всередині Нюхача поволі розігрівався, запускаючи в дію рефлекси свого господаря. Дивовижна здатність вусаня вловлювати найменші запахи, та запам'ятавши віднайти їхнього власника навіть в одному з найбільших міст, помножене на володіння бойовими мистецтвами не мала залишити шансів майбутній жертві. 

Чоловік з розкосими очима зупинився, поволі задкуючи назад до шафи. Не лишалось сумнівів, тіло відгукнулося на дію ключа, перейшовши під цілковитий контроль загадкового бійця.

За мить, власник вусів блискавичним рухом зачинив дверцята своєї домівки, після чого шафа загуркотіла, розчинившись в повітрі. Нюхача взяв потрібний слід…