Глава 13 Вікно

На зміну зачарованому погляду Віллоу, раптово прийшла пересторога. Хтось наближався до них з Олексієм і за кілька секунд він опиниться у вітальні.

— Не озирайся, — пошепки мовила Віллоу.

Серце Олексія на мить завмерло, але він стримався, аби не виказати занепокоєння, продовжуючи вдивлятися на вміст скрині. 

Минуло кілька секунд і Віллоу неначе вихор, миттєво розвернулась у зворотній бік, скинувши вперед розкриті долоні. 

Посеред вітальні раптово виник блакитний портал з якого до приміщення стрімко вистрибнув людський силует, втім дістатися Віллоу та Олексія йому не вдалося. Дівчина відчайдушно стримувала незваного гостя, створивши перед ним прозору магічну стіну. 

Невидимий бар'єр був ладен легко затримати будь-яку людину, втім зупинити нічного візитера видалося куди важче.

— Кейсі?! — раптово вигукнула Віллоу, послабивши опір магічної перепони.

Загадковий силует набув чітких форм і наразі в ньому можна було легко впізнати старого знайомого. Прозора стіна зникла і Кейсі відсапуючись зробив крок назустріч Віллоу.

— Що сталося?! Чому ти тут? — неприхований подив дівчини виказував хвилювання.

— На тебе полюють! Вам небезпечно тут залишатися, — намагаючись поновити дихання випалив Кейсі.

— З тобою усе гаразд? — перепитала Віллоу на що старий друг схвальну похитав головою у відповідь.

Цього разу, Олексій вирішив не відсиджуватись осторонь і зробивши кілька кроків, зупинився праворуч від новоприбулого гостя. 

— Я спробував, Вілл, але все марно! Створити зовнішню ілюзію не складає для мене жодної проблеми, але відтворити точну копію людини, вклавши у неї усі спогади, манеру поведінки, а що найважче закинути її в інший світ, — Кейсі говорив, стоячи між Віллоу та Олексієм, через що був змушений періодично переводити погляд з одного співрозмовника на іншого.

Мова власне йшла про нещодавнє прохання Віллоу, яке Олексій не зміг розчути перебуваючи у будинку Кейсі. Згідно з планом, старий друг мав створити для неї тимчасову копію Олексія, відправивши її до світу хлопця, аби на певний час владнати питання зі зникненням останнього.

— Навіть створивши досконалу ілюзію, ви не вбережете її від переслідувача, який напевне ще й досі чатує на вас. Магічна оболонка завжди відповідає силі того з кого вона знята, а Олексій при всій моїй повазі лише людина, — пояснив Кейсі.

— Ти правий, — зітхнула Віллоу. — Останнім часом я усе частіше припускаюся помилок, мені необхідно було завчасно передбачити це, пробач.

— Що ж робити? — цього разу Олексій випередив німе запитання Віллоу, після того, як дізнався про що саме йдеться.

Кейсі ледь помітно скоса поглянув у бік вікна, розвертаючись обличчям до хлопця.

— Потрібно діяти. Тут і зараз! — несподівано вигукнувши останню фразу, Кейсі вихопив в Олексія один з закріплених пістолів і не відводячи очей здійснив постріл у бік вікна. 

Не минуло й кількох секунд, як Кейсі, озброївшись другим екземпляром стрілецької зброї, швидко підбіг до розбитої шибки й вистрілив вдруге. 

Час на якусь мить ніби завмер, а наступної секунди знову повернувся до свого звичного плину, «висмикнувши» Олексія та Віллоу зі ступору, змусивши стрімко рушити у бік Кейсі.

Наразі всі троє стояли поруч, визираючи на двір крізь понівечене вікно. На землі, освічене місячним сяйвом лежало тіло Опудала. Перша куля поцілила представнику темних прямісінько в голову, другою Кейсі довершив справу, вистріливши потворі у серце.

— Що воно таке? — з подивом мовив Олексій.

— Не знаю, але сьогодні вдень воно мене мало не вбило, — відповів Кейсі. — І що важливо, срібні кулі зупиняють його лише на короткий час, а не назавжди, як більшість темних створінь.

Після цих слів, Кейсі квапливо дістав із кишені широких льняних штанів невелику прозору колбу, швидким рухом відкривши корок. З місткості миттєво повалив сірий дим і Кейсі вміло жбурнув її у тіло Опудала. Як тільки перші краплі сірої рідини потрапили на темні бинти, нерухоме тіло потвори від п'ят до шиї вкрилося щільним павутинням.

— Магічні тенета на певний час стримають його, але баритися у будь-якому випадку не варто, — пояснив Кейсі.

— Звідки взялася ця «жива лялька»? — ніби сама до себе запитала Віллоу.

— Не знаю, але вона полює на тебе, — поглянувши на дівчину впевнено відповів Кейсі.

Аби не втрачати дорогоцінний час, Кейсі мерщій повернувся до середини вітальні, після чого швидкими кроками попрямував до каміна. Вже за кілька секунд, на його камені, ніби солдати, вишикувались у ряд три блакитних кристали, які Кейсі нещодавно отримав від своєї подруги.

— Будь ласка, дай мені свою руку, — мовив Кейсі поглянувши на Олексія, що стояв поруч.

— Ні, — коротко відповіла Віллоу, здогадуючись, що саме замислив її приятель. — Це занадто ризиковано.

Олексій же своєю чергою не вагаючись простягнув долоню правиці Кейсі. Той на кілька секунд заплющив очі, затиснувши її у своїй руці, після чого взяв до рук один з кристалів. Наступної миті Олексієві здалося, що тілом Кейсі промайнув блакитний промінь. За кілька секунд з каміна один за одним зникла й решта загадкових кристалів.

Хлопець примружив очі, а коли знову розплющив їх, замість Кейсі побачив перед собою власне відбивання. Навпроти Олексія стояв його двійник, вдягнений в одяг у якому був хлопець, коли підібрав Віллоу на приміській зупинці. 

— За мене не хвилюйтесь, коли владнаю вашу проблему відразу повернуся, — посміхнувся Кейсі, вміло імітуючи голос Олексія.

Віллоу не знала, що сказати. З одного боку її вірний друг прийшов на допомогу і вона мала б щиро радіти цьому, проте з іншого, дівчина чудово усвідомлювала можливі наслідки його майбутньої подорожі.

Тим часом за спиною Кейсі відкрився блакитний магічний портал.

— Мені час. А вам потрібно, якнайшвидше потрапити до місця, де можна загубитися поміж аур інших. Ти знаєш про що я, Вілл. Щасти! — мовив Кейсі, відступивши на крок назад і розчинившись у магічній блакиті.