6. Архів повернення

О восьмій п’ятдесят Еліан Мор притулив пропуск до зчитувача, почув звичне клацання й зайшов у ліфт.

На екрані над панеллю кнопок ішли ранкові новини.

Без звуку.

Диктор Єдиного Голосу стояв перед картою Оріяни й рухав губами з тією особливою впевненістю, яка не потребує доказів, бо сама призначає себе доказом.

Потім карту змінило відео.

Мокра дорога. Сіре небо. Медичні машини рухаються одна за одною. На борту останньої крейдою написано щось велике. Дощ розмив літери, але Еліан устиг прочитати:

ДІТИ

Унизу з’явилися титри:

СИЛИ ГУМАНІТАРНОГО СУПРОВОДУ ПІВНІЧНОЇ ОСІ ЗАБЕЗПЕЧИЛИ БЕЗПЕЧНИЙ ВИХІД ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗОНИ ДІЯЛЬНОСТІ РАДИКАЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ.

Еліан дивився, поки кадр не змінився.

Не знав, де саме знято дорогу. Не знав, хто сидів у тих машинах. Не знав, чому одна з них мала заклеєне бокове вікно, а водій іншої підняв долоню комусь за межами кадру.

Єдиний Голос уже показував усміхнену жінку з білою пов’язкою, яка роздавала пляшки води.

Ліфт рушив.

Міністерство історичної цілісності мало сорок один поверх, але їхало так, ніби кожен із них потрібно було заслужити.

Будівля була надто важка для своєї висоти. Це відчувалося легким тиском у вухах і майже непомітною вібрацією під підошвами.

Еліан звик за сім років.

Він узагалі до багато чого звик.

До перевірки пропуску тричі на день.

До білих коридорів.

До того, що в службовій їдальні ложки прикріплені до таць тонкими ланцюжками, хоча ніхто не міг пояснити навіщо.

До камер у кожному кутку.

До необхідності не дивитися на камери.

Якщо думати про них, починаєш рухатися неправильно. Надто повільно повертаєш голову. Надто обережно ставиш чашку. Вчасно замовкаєш — але саме це й виглядає підозріло.

Тому Еліан ходив так, наче камер не існувало.

Двадцять третій поверх.

Архівний відділ.

Двері ліфта розійшлися.

Коридор зустрів його білим люмінесцентним світлом, яке майже не давало тіней. Тіней тут не любили. У кожному кутку була або лампа, або камера, або обидві речі одразу.

Весс уже сидів за столом.

Звісно.

Він завжди приходив раніше, і Еліан досі не зрозумів, що це: відданість роботі, безсоння чи бажання першим побачити, кого за ніч прибрали зі списку співробітників.

— Ранок, — сказав Еліан.

Весс відповів кивком.

На його столі стояла чашка з написом:

ІСТОРІЯ РОЗСУДИТЬ

Під словом “розсудить” хтось колись дрібно дописав:

ЯКЩО ЇЙ ДОЗВОЛЯТЬ

Весс чашку не викидав.

Еліан не питав чому.

Він сів, поклав тонку папку праворуч від термінала й увійшов у систему.

П’ять нових повідомлень.

Два стандартні.

Оновлення переліку заборонених формулювань.

Запрошення пройти повторний інструктаж із принципів інформаційної гігієни.

Одне повідомлення з відділу кадрів про необхідність підтвердити відсутність близьких родичів на територіях із нестабільним статусом.

Ще одне — реклама службового санаторію на північному узбережжі.

І останнє.

Червона позначка:

ПРІОРИТЕТ.

Еліан відкрив.

Архівному відділу. Особисто Мор Є.К.

Відповідно до Розпорядження від 24-го числа поточного місяця вам доручено підготувати аналітичний пакет “Архів повернення” — документальне обґрунтування історичної єдності Холодару та Оріяни.

Пакет призначений для зовнішнього використання в межах інформаційного супроводу Операції “Повернення Орбіти”.

Строк виконання — шість робочих днів.

Матеріали повинні відповідати науковому стандарту й давати вичерпну історично коректну рамку для підтвердження статусу Оріяни як відколотої провінції Холодару.

Додаткові інструкції — у захищеній теці 14-Б.

Еліан дочитав.

Потім прочитав ще раз.

Не тому, що не зрозумів.

Навпаки.

Зрозумів одразу.

Від нього хотіли не знайти відповідь.

Відповідь уже була написана в завданні.

Він мав знайти для неї минуле.

Еліан відкрив теку 14-Б.

Система запросила повторну ідентифікацію. Він приклав великий палець до панелі, дочекався зеленої смуги.

Усередині лежав один документ.

Короткий.

З грифом:

ДЛЯ СЛУЖБОВОГО ВИКОРИСТАННЯ. НЕ ДЛЯ АРХІВУВАННЯ.

Це завжди було смішно.

Міністерство історичної цілісності створювало документи, які не можна було залишати в історії.

Еліан відкрив.

Уточнення до завдання:

Пакет має містити не менше дванадцяти первинних джерел і шести академічних посилань.

Акцент — на доказах спільного походження, мовної спорідненості й культурної єдності народів Холодару та Оріяни.

Джерела, що суперечать концепції або потребують уточнення контексту, мають бути виключені чи супроводжені коригувальним коментарем.

Необхідна не хронологія фактів, а переконлива рамка.

Переконлива рамка.

Еліан знав цей вираз.

У відділі використовували й інші.

Правильна інтерпретація.

Контекстуальна корекція.

Методологічна безпека.

Пріоритет концепції над джерелом.

Останнє формулювання він особливо любив.

Воно чесно повідомляло, що джерело заважатиме, якщо дозволити йому говорити самостійно.

— Щось цікаве? — спитав Весс.

Еліан закрив інструкцію.

Не різко.

— Нове завдання.

— У тебе всі нові завдання мають однакове обличчя.

— Це яке?

— Наче тобі дали мертвого й попросили зробити так, щоб на фотографії він виглядав задоволеним.

Еліан подивився на нього.

Весс працював далі. Очей не підняв.

— “Архів повернення”, — сказав Еліан.

Клавіші під пальцями Весса на мить замовкли.

Лише на мить.

— Особисто тобі?

— Так.

— Вітаю.

— З чим?

— Поки не знаю.

Весс знову почав друкувати.