Акт I. Набір команди. Розділ перший. Делікатна справа

Древній Єгипет. 3110 рік до н. е.

Не треба було довіряти Ахмеду… Тепер Санс дивиться на помираючу родину та плем’я. Напевно треба почати все с початку.
Санс – один із представників темних магів. Він підліток, йому 3000 років. На людські цифри це 13. Вони жили в пустелі, точніше під нею. Останні 100 магів. Але його цікавість переборола заборону

- Не говоріть з людьми, не контактуйте з людьми. Але якщо таке сталося, не видавайте вашу справжню сутність – казав вчитель

Але ж, хто таке слухає. То ж, Санс вийшов на поверхню і зустрів хлопця Ахмеда. Спочатку, точніше 2 місяці, видавав себе за людину. Потім, коли він подумав що може  йому довіряти, він видав хто він такий і місцеположення його племені. Звісно, довго це в таємниці не трималося, і через тиждень про це знав бать Ахмеда – Ашшбуніпал. Він доволі спокійно на це відреагував і не став щось із цим робити. Але якось одного вечора на Санса напав якийсь алкан. Як і очікувалося у нього ввімкнувся режим самозбереження, і він лишив того п’яницю життя. Тоді Ашшбуніпал почав вважати темних  магів небезпечними. А якщо люди щось вважають небезпечним, вони це знищать…

Якось так співпало, що вони напали в повний місяць – час, коли маги втрачають свою силу. То ж вони нічого не змогли зробити. Саме це їх і згубило…

- Це моя провина, мамо. – будучи весь в сльозах казав Санс
- Не звинувачуй себе, сину – відказала його мати
- Але ж це я довірився людині, я розказав все йому, чуєш, я. Я! – відрізав він

На що мати спочатку подивилася на нього своїм лагідним поглядом, а потім сказала

- За те тепер ти знаєш наскільки люди страшні створіння…

Але вона не встигла доказати, тому що в далекі почулося:

- Прочесати територію, не хочу, що би хтось із цих тварюк лишилися в живих

- Біжи сину, прощавай…

Це були останні її слова перед тим, як вона бездиханно впала на землю. І він пішов. Повторюючи слова:

- Вони ще всі пошкодують, всі…

Колі він був достатньо далеко, щоб його не почули, він почав кричати. Той крик був в перемішку з плачем. Це були найважчі часи для нього…

В’язниця Зігендар. Київ, наш час

«Мразота, гадина, безсердечне створіння» - перші три слова, які ви почуєте якщо спитаєте будь якого прохожого про Станіслава Олексійовича Середи. Стас був 23 річним чоловіком із каштановим волоссям і засмаглою шкірою із першого погляду не може зробити нічого поганого .У будь якого не знаючого може виникнути питання: «Чим він таке заслужив?». Але якщо внуритися в його кримінальну справу, то можна отримати велику порцію шоку. А справа ось в чому: за три роки з віку 15 – 18 років вчинити 15 вбивств. Як кажуть ЗМІ: «такою продуктивністю навіть Чикатило був би вражений». І його ніхто його не чіпав до одного дня…

Тоді він як завжди сидів серед ланцюгів, які його зв’язували. Він був у в’язниці суворого режиму «Зігендар». Зазвичай той сидів і думав, але цей процес перервав звук відкривання дверей. Через 10 секунд перед ним стояв майор Геннадій з щироченою посмішкою.

- Ми на тебе таке накопали, Станіславе – промовив той

- І що ж такого ви знайшли такого, майоре? – сухо відповів він

- Цілих дві речі – мало не проспівав той – речі, які зв’яжуть тебе мов ці лан…

- Прошу ближче до справи – перебив його Стас

- Добре, перейдемо до суті… в тебе є здібності. Це доведено. Ти обійшов нашу систему, я навіть знаю як

Але останнє речення той навіть і не почув. «Як, як вони здогадалися? Не подавай знаків» - єдине, про що він подумав.

- Брехня, не підтверджую – відказав той

- Знаєш, твоїм словам важко довіряти – відрізав той – слухай, є пропозиція. Або ти виконуєш завдання полковника, або тебе прямо зараз тебе ведуть на електричний стілець.

- Добре, куди іти? – у відповідь промовив в’язень

- Тобто ти згоден? – здивовано запитав майор

- Та ні, я про електричний стілець

Йому не хотілося навіть знати, що йому запропонують, тому що він знав – це щось небезпечне.

- Тоді переходимо до другого пункт – розчаровано промовив Геннадій

- Давайте, прямо не терпиться дізнатися – саркастично промовив у відповідь

- Пам’ятаєш, я казав що знаю, як ти обійшов нашу систему? – поставив запитання майор отримавши кивок у відповідь – так от, ми перехопили контрабанду с антидотами яка направлялася до аптеки «Конвалія», саме в те відділення, де працює твій друг Антон

Лоб Стаса взявся краплинками поту. Антидотами називають пігулки, після прийому яких наступні 24 години тест на над здібність показує негативний результат. А пігулки тоді йому надов саме Антон

- Тож, якщо ти відмовляєшся, ми його приводимо сюди, і ставимо його на електричний стілець разом з тобою – вів далі своє Геннадій – о, і іще, твоя сестра…

Але йому не дав договорити викрик

- Добре, добре, згоден – отказав той

Річ була в тому, що його молодша сестра, Анна, перебувала в Техасі – єдиному  місці, де не заборонено мати супер здібності.

- Як заговорили – сказав майор – добре, полковнику!

Він вийшов, а замість нього зайшов стрункий блондин у якого частина лиця була в шрамах

- Що ж, друже – промовив той – перейдемо до справи?

- Я тобі не друг – заперечив він

- Дивно, думав ти мене пам’ятаєш – одізвався полковник

Він потягнувся до кишені і дістав значок. Стас побачив те, що його шокувало. Ініціали К. В. А., і дата народження: 01/23/2011.

- Володимире! – підвівся той

- Станіславе – отказав Володимир

Вони обійнялися як старі друзі, якими вони і були. Але потім обличчя кожного стало серйозним.

- Ти чого прийшов? – запитав Стас

- Тут таке діло – почав розповідати полковник – пам’ятаєш ми захоплювалися легендою про темного мага Санса Ергінбурга який жадає помсти людям? Ми навіть жартували «І прийде великий Санс в наше місто та почне його руйнувати, що це за ім’я таке?»

Отримавши кивок у відповідь він продовжив

- Так ось, він реально прийшов. Все як в легенді, будинки падають без причин, по вулицях з’являється загадкова чорна матерія. А по ночам люди чують сміх. Деякі навіть клянуться, що бачили Якийсь чорний силует

- І зараз ти мене попросиш про те, що я думаю – запитав в’язень

- Треба відправитися в Танзанію, точніше до Кіліманджаро і знайти кристал творення

- Єдиний уцілілий артефакт із трьох, які можуть зупинити темного мага – доповнив той Володимира

- Так, за це тобі скоротять строк від довічного до 40 років ув’язнення – промовив полковник

- Добре, все одно немає іншого вибору

- От і добре, до речі з днем народженням тебе!

- Дякую

- Я тобі торта приніс

Взявши шматок торта і вилку парубок почав їсти

- Коли вирушаємо? – запитав той

- Прямо зараз – з усмішкою відказав Володимир – як тільки доїси