Вкрадена наречена Дракона

Глава 32. Тінь над колискою та полум'я люті

Ехо грандіозної битви з легіонами Імперії Забутих Світів ще довго котилося глибокими каньйонами Горгонських гір, але над Крижаним Гніздом небо вже повністю очистилося від залишків чорного диму. Перші м'які промені вечірнього сонця торкнулися білосніжних башт замку, перетворюючи краплі застиглої роси на тисячі мерехтливих діамантів.

На центральному плацу фортеці панувала світла тиша. Воїни гарнізону допомагали пораненим, а Едріан особисто керував відновленням східної стіни. Маленька Міра разом із цілительками замку обходила постраждалих бійців, спрямовуючи з долонь м'яке блакитне світло Берегині.

Ми з Каеленом стояли на оглядовій терасі Східної вежі, насолоджуючись довгоочікуваним спокоєм після пережитого жаху. Каелен обіймав мене за талію, притискаючи до своїх міцних грудей, а я вдихала рідний запах його вогню й морозного повітря.

— Наш дім у безпеці, Аеліно, — прошепотів він, цілуючи мене в маківку. — Ніхто й ніколи більше не посміє загрожувати нашій родині.

Але в ту ж секунду спокій мого материнського серця розірвався на тисячі кривавих осколків.

Срібний перстень мого батька на пальці раптом почорнів і розплавився від дикого жару, а Сльоза Джерела на шиї спалахнула криваво-червоним світлом, яке супроводжувалося болючим пронизливим гулом. У ментальному просторі замку обірвався тонкий, теплий зв'язок — зв'язок із нашою наймолодшою дитиною, нашим дворічним сином Даміром, який спав у своїх королівських покоях під надійною охороною рун.

— Дамір... — вигукнула я, втрачаючи повітря у легких.

Я не чекала ні секунди. Вирвавшись з обіймів Каелена, я кинулася стрімголов углиб замку, до житлових веж. Мій чоловік зрозумів усе без слів. Його золоті очі миттєво спалахнули звіриною, нестримною люттю Лорда-Дракона, а в повітрі навколо нього затріщали розпечені іскри.

Ми влетіли в дитячі покої одночасно.

Двері були розбиті вщент. Охоронці лежали на кам'яній підлозі без ознак життя — їхні тіла були скуті чорним паралізуючим льодом, створеним за допомогою забороненої магії вищого рівня.

Колиска була порожньою.

На шовкових подушках лежав лише кривавий клинок із гербом Імперії Забутих Світів та шматок чужинського плаща. На стіні кімнати чорною магічною сажею було виведено одне-єдине повідомлення: «Володарка й Дракон віддадуть Серце Джерела за життя спадкоємця. Час пішов».

У моїй грудях вибухнув такий страшний, нищівний вогонь, якого я не відчувала за весь час війни. Усередині мого тіла змішалися скажена материнська лють, розриваючий біль і сліпа жага знистити кожного, хто посмів торкнутися моєї дитини.

— Аеліно... — голос Каелена звучав як рик пораненого гірського звіра. Він підняв кинджал із підлоги, і сталь у його руці миттєво випарувалася від розпеченої магії драконячого гніву. — Вони забрали нашого сина.

— Вони підписали собі смертний вирок, — пролунав мій голос, але це був уже не мій голос — це був крик самої первородної стихії Берегині.

Я кинулася до вікна, розбиваючи скло єдиним помахом руки. Мій срібний перстень і Сльоза Джерела вибухнули осяйним блахитно-білим сяйвом. Я спрямувала всю свою магію в небо, скануючи кожен атом простору навколо Горгонських гір.

— Я бачу їх! — крикнула я, вказуючи рукою на північний захід, де над засніженими хребтами мчав чорний імперський літаючий корабль-невидимка, що приховував у своєму трюмі плач мого сина.

Каелен не вимовив більше жодного слова. Його тіло за одну мить покрилося темною матовою лускою, а могутні крила розгорнулися на всю ширину вежі. Він перетворився на велетенського, грізного бойового дракона.

Я застрибнула на його спину, вчепившись пальцями в його шипи, мов у єдиний порятунок у цьому світі.

— Тримайся міцніше, кохана, — пролунав його голос у моєму розумі, сповнений крижаної рішучості й гарячої пристрасті до помсти. — Ми спалимо їх дотла.

Каелен змахнув крилами з такою силою, що кам'яні стіни вежі здригнулися, і ми вилетіли у нічне небо, спрямовуючись прямо за викрадачами нашої дитини. Попереду на нас чекала найжорстокіша битва за все наше життя, де не було місця милосердю — лише вогонь, срібло та безумне, незламне кохання батьків, які йдуть до кінця заради свого сина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше