Гірська зима в Горгонських піках уповільнювала час, перетворюючи дні на довгоочікувані, затишні вечори, сповнені світла камінів та шелесту сніжинок за високими вітражними вікнами. Але сьогодні Крижане Гніздо не спало. Навпаки, фортеця вирувала, мов велетенський магічний вулик.
Слова Каелена про нове, справжнє весілля не залишилися просто ніжним шепотом у напівтемряві спальні. Вже наступного ранку Лорд-Дракон віддав наказ розпочати підготовку до Снігового балу — свята, яке мало стати не лише оновленням наших особистих клятв, а й символом непорушного миру для всієї Півночі.
До замку знову з'їжджалися гості: барони південних земель, які тепер привозили у подарунок рідкісні шовки та солодощі; майстри-ковалі з Західних Круч, що доставили нові срібні дзвони для веж; і навіть старійшини найвіддаленіших кланів, які раніше вважали за краще не залишати свої високогірні гнізда.
Я стояла у середині великої примірочної зали Східної вежі, поки Марта та її помічниці дбайливо завершували останні штрихи над моїм новим вбранням.
Це була не просто весільна сукня — це був витвір мистецтва, створений спільно людськими ткачами й магами-драконідами. Вона була викута з найтоншого сувійного шовку сріблясто-блакитного відтінку, який м'яко переливався при кожному русі, ніби поверхня талого льоду під зимовим сонцем. Поділ та довгі, розрізані до підлоги рукави вкривала найтонша вишивка з білого золота й срібних ниток у формі закручених вогняних лоз і величних розпростертих крил.
На моїй шиї сяяла Сльоза Джерела, пульсуючи рівним, глибоким лазуровим світлом. На пальці відбивав вогні каміна новий перстень — витончена смужка білого золота з драконячим металом та прозорим сапфіром, що доповнював блакить магічного купола замку. А на розпущене темне волосся Марта обережно опустила тонку платинову діадему, прикрашену дрібними, мов роса, кристалами гірського кришталю.
— Ви виглядаєте як сама весна, що прийшла в серце зими, панянко Аеліно, — тихим, затремтілим від зворушення голосом мовила Марта, відступаючи на крок і згортаючи руки на грудях. — Я пам'ятаю вас у тому брудному, переляканому соборі, коли ви тікали від долі. А зараз перед мною стоїть справжня Володарка, яку любить весь цей край.
Я підійшла до дзеркала, оглядаючи своє віддзеркалення. В моїх очах більше не було ні тіні колишнього смутку, ні остраху перед майбутнім. У них цвіла спокійна, впевнена сила жінки, яка пройшла крізь вогонь, втрати й битви, щоб захистити своє щастя.
— Дякую тобі, Марто, — м'яко усміхнулася я, торкаючись її руки. — За те, що завжди була поруч.
У кімнату легким шагом забігла Лія. Вона була в дивовижній бірюзовій сукні з білими мереживами, а її заплетений золотистий волосся прикрашали живі гірські квіти, збережені завдяки теплу Джерела.
— Аеліно! Каелен чекає на тебе біля Скляного Атріуму! — вигукнула сестра, а її очі сяяли дитячим захопленням. — Там зібралися сотні людей! Едріан уже стоїть поруч із батьком у своєму парадному обладунку, а мала Міра розкидає перед вівтарем засушені пелюстки вогняних троянд! Швидше!
Мій пульс прискорився — солодке, хвилююче тремтіння прокотилося по тілу, як у той далекий день, коли Каелен уперше взяв мене за руку на руїнах собору. Але цього разу це було не передчуття біди, а чисте, спокійне щастя.
Скляний Атріум Крижаного Гнізда створювався спеціально для цієї події. Це була велетенська напівкругла галерея, розташована на самому краї Східного обриву. Її дах і зовнішня стіна складалися з прозорого, загартованого чарами кришталю, крізь який відкривався запаморочливий вид на засніжені піки Горгонських гір та безкрає, засіяне вечірніми зірками небо.
Усередині атріуму панувала справжня казка. Сотні кришталевих світильників, заживлені від м'якого струму Джерела, відкидали золоті й лазурові відблиски на базальтову підлогу, вкриту білосніжними килимами. В уздовж стін цвіли гірські рози, а в повітрі висів легкий аромат хвої, пряного вина та гірського озону.
Коли важкі дубові двері прочинилися і я зробила перший крок на білосніжний килим, у величезному залі запанувала абсолютна тиша.
Гості — барони, старійшини-драконіди, майстри, воїни та слуги — розступилися, утворюючи широкий коридор. У їхніх поглядах не було удаваної ввічливості чи страху. Вони дивилися на мене з глибокою, щирою повагою й любов'ю.
А в кінці коридору, біля витонченого вівтаря з прозорого кришталю, стояв Каелен.
При вигляді чоловіка в мене перехопило подих. Володар Драконів виглядав неймовірно величним і красивим. На ньому був новий парадний жупан із темного, майже чорного оксамиту з важким срібним гаптуванням у формі драконячих рун. На плечах лежав золотий ланцюг Володаря Півночі, а на боці висів меч у карбуваних піхвах із білого золота. Його короткі темні пасма з легким сріблястим відблиском на скронях були акуратно зачесані назад, а в золотих очах горіло таке нищівне, палке й чисте кохання, що весь решта світу для мене просто розчинився.
Поруч із ним стояв наш син Едріан — високий, статний юнак у срібному обладунку, який дивився на мене з гордістю й теплою посмішкою. Поруч тримала кошик із пелюстками маленька Міра, а за ними стояли Даріон і Лія.
Я повільно крокувала вперед під ніжні, високі звуки гірських сопілок та срібних дзвіночків. Кожен мій крок залишав на підлозі слабкий, блакитний магічний слід, який тут же перетворювався на іскри й розвіювався в повітрі.
Коли я підійшла до вівтаря, Каелен зробив крок назустріч. Він простягнув свої великі, гарячі долоні й обережно взяв мої пальці у свої. Його дотик миттєво відгукнувся в моєму тілі знайомим, затишним теплом, від якого заспокоїлася кожна жилка.
— Ти прекрасна, моє диво, — тихо, так, щоб чула лише я, прошепотів він, і куточки його вуст дригнули у щасливій посмішці.
— Дякую, що влаштував це для нас, Драконе, — так само тихо відповіла я, заглядаючи в його палахкотячі золоті зіниці.
Напередодні вівтаря ступив найстаріший зі старійшин Західних Драконячих Кланів — той самий сивочолий магом із золотоми татуйованими рунами на щоках. Він підніс угору старовинний ритуальний кубок, викутий із драконячого металу та прикрашений блакитними сапфірами.
#2405 в Фентезі
#330 в Бойове фентезі
#5993 в Любовні романи
#1416 в Любовне фентезі
Відредаговано: 15.11.2026