Глава 40. Про те як ще важче було Бориславові дістатись бійниці на стіні.

Бориславові руки дуже боліли, він тримався за виступи в стіні з останніх сил. Не раз і не два в голову приходили думки, що все це намарне, що даремно він дереться на цю височінь, у єдиному місці, де вапнякові блоки не дуже добре підігнані один до одного. І надзвичайний скелелаз, з дуже сильними руками міг якийсь час протриматись на ній. І то за умови, що витривалі руки добре вчепляться, а натренована нога зможе знайти для себе опору. Ця ділянка нерівних блоків закінчувалася якраз біля оглядової бійниці і через неї це був єдиний шлях нагору. Це чітко побачив Борислав попереднього дня, коли його зіркі очі все ж таки вгледіли невеличке слабке місце у обороні неприступної фортеці. А як саме він пробереться повз охоронця чи охоронців, які обов’язково будуть на вежі, він не знав і тому намагався не думати про це. А підйом був нешвидким та непростим. Майже година знадобилося йому, щоб піднятися на дванадцятиметрову вежу і декілька разів він майже зірвався вниз, але начебто чиясь сильна рука втримала його на тій стіні. Коли він майже досяг темного отвору бійниці, то побачив Леонтієву чорняву голову, що спокійно там спочивала, руку, що звисала долі, та почув виразне хропіння та бурмотіння уві сні. 

 А Леонтіїв сон не можна було назвати спокійним - у його видінні товписька страшних диких варварів з пожадливими очима бігли по священних вулицях та площах Херсонеса. Бігли наввипередки, трощачи все на своєму шляху, та найголовніше, розлучаючи його з коханою… 

Він почав вовтузитись та неспокійно смикати рукою й головою у своєму віщому сні, тож Бориславові важко було знайти, куди поставити ногу, коли він з останніх сил, вчепившись рукою у невеликий виступ, іншою намагався вхопитися за ребро бійниці та підтягти ноги… Нарешті Леонтій трохи затих, а Борислав знайшов місце, куди поставити ногу на бійниці. Потім, зчепивши зуби, перехопився руками та вперся ними у раму бійниці, та, віднайшовши рівновагу, прослизнув повз Леонтія, а потім майже беззвучно опустився на кам’яну підлогу. Не втрачаючи часу він почав швидко та безшумно рухатись у бік внутрішнього валу.