ОПОВІДАННЯ "НАШ РЯТІВНИК" Розділ 8. Гнів поліції

З огляду на надзвичайну «оригінальність» скоєного правопорушення, дізнання вирішив провести особисто начальник відділку — полковник Михайло Васильович Понімаєв.

Він уважно вислухав усіх учасників події… і довго реготав.

— Ха-ха-ха!.. — ніяк не міг угамувати він свій роздираючий сміх. — Вибачте, ха-ха-ха… ой, пробачте мене…

Від безперервного сміху його обличчя стало червоним, а посмішка не сходила з вуст.

— То ви кажете… хи-хи… що ваша корова сиділа на сержанті поліції? — нарешті опанувавши себе, запитав він.

— На двох, — уточнив Самохвал. — Спочатку на одному, а потім на другому.

— Це обурливе неподобство! — знову не стримався полковник і пирснув зі сміху.

— Хіба це заборонено законом? — став на захист Бурьонки Васильков. — Тоді покажіть мені статтю, де коровам забороняється сидіти на поліцейських. Де це написано?

Полковник замислився. Справді, укладачі законів якось не передбачили заборонити великій рогатій худобі притискати задом служителів правопорядку. І тепер це може зійти з рук… або з копит.

— Таким безвідповідальним вчинком ви посягнули на честь усієї поліції й образили наших співробітників. А за це законом передбачене покарання, — нарешті знайшов зачіпку Понімаєв.

— Дозвольте, — обурився Ігор, — не ми з Федором сідали на ваших підлеглих. Це зробила корова. А корова, як показує практика, істота нерозумна. Закони ж пишуться виключно для людей. У вас є кодекс законів для корів?

Полковник почав втрачати терпіння. Притягнути таких «злісних порушників» до відповідальності ставало дедалі складніше.

— Крім того, якщо винна корова, то чому ви допитуєте нас, а не її? — додав Васильков, із цікавістю спостерігаючи за реакцією полковника.

Понімаєв задумливо пройшовся кабінетом, почісуючи підборіддя. Допитувати велику рогату худобу точно не входило до його службових обов’язків. Та й особливого бажання не виникало.

— Добре. Але ви порушили правила перевезення вантажів, — витягнув останній козир полковник. — І за це на вас буде накладено штраф. А автомобіль доведеться залишити на штрафмайданчику.

— Якби ви знали, кому ми веземо цю корову, ви були б до нас поблажливішими, — зауважив Федір.

— Та хоч самому меру міста! Це не має жодного значення, — категорично відповів Понімаєв.

— Ви будете сміятися, але корову ми веземо саме йому, — з кислою усмішкою промовив Ігор.