Глава 14

- Чорт тебе забирай, Шоне! - сердито хмурячись, Лана вибралася назовні, попрямувавши навскоси, щоб зрізати дорогу. Але не помітила як ноги самі принесли її ... до могили Дерека.

Ані Шона, ані Ноя поблизу не виявилося, мабуть, вони відстали, втративши її з виду. Впавши на коліна, Лана потягнулася до теплого надгробка, який нагрівся на сонці, з вибитими на ньому ім'ям та цифрами.

- Я не знаю, що робити, - розридалася вона, притулившись щокою до граніту. - У мене так мало надії. Боюся, що в мене більше не вистачить сил. Адже тебе це все одно не поверне ... Дереку ... ти не повинен був ...

- Лано, - обережно покликав її Ной.

Піднявшись, заправивши за вуха звичним рухом волосся, Лана пошукала очима Шона.

- Він пішов. Побачив здалеку як ти плачеш і здається розлютився.

- Він ще повернеться. У нас є ще кілька годин, перед тим як ти проводиш мене додому.

- Тоді зроби мені послугу - пообідай зі мною. І ми більше не будемо говорити про минуле, про це місто з його таємницями. Просто прикинемося нормальними та побалакаємо. Добре? - посміхнувся Ной.

- Дякую, - вдячно глянула на нього Лана. - Як же тобі личить усмішка. І у тебе такі чарівні очі ...

- Ти мені що, компліменти робиш? - розсміявся Ной, беручи її за руку.

- Ну повинен же тобі це хтось сказати, - посміхнулася вона у відповідь, грайливо смикнувши плечем.

У кафе молоденька офіціантка усміхнулася Ною, покрившись рум'янцем, коли він заявив, що голодний наче звір.

- Що будеш замовляти? Не соромся. За мій рахунок. Я хочу пригостити тебе.

- О, - Лана демонстративно розкрила меню. - Гуляти так гуляти! Хочу курча в соусі, овочі в сирному клярі, біле вино, а на десерт горіхове морозиво.

- Я обіцяв розважати тебе дурною балаканиною, - чекаючи своє замовлення, Ной зробив кілька ковтків води. - Розповім тобі про свій досвід знайомства з дівчатами.

- А він у тебе був? - розвеселилася Лана.

- Ображаєш. Звісно. … По скайпу. Тесс якось сказала, що мені не вистачає навичок спілкування і що такому прямолінійному опецьку як я буде важко порозумітися з людьми. Ось я і зареєструвався на кількох сайтах. Коли почалося листування я так захопився. Дівчатам подобалося моє фото і вони хотіли побачити мене, щоб переконатися, що під моїм ніком не зареєстрований якийсь старий пердун з Колорадо. Ми стали зв'язуватися по скайпу і «милуватися» один одним по веб камері. Причому кожній дівчині я складав нову історію про себе, - продовжував розповідати Ной, насолоджуючись милозвучним сміхом Лани. - Я поставав пристрасним шанувальником року, любителем вишивати хрестиком, заводчиком лисих щурів і шанувальником нудизму. Спочатку виходило не дуже, так як брехати я не вмів. Але з часом я вже не сповзав під стілець задихаючись від сміху, прямо як ти зараз, а з абсолютно серйозним обличчям безбожно вигадував і змушував їх вірити. Одним плів, що мої батьки геї або що мій батько сутенер, а мама стриптизерка. Іншим розповідав сумну історію про те, як я потрапив до психіатричної лікарні через розбите серце.

- Нічого собі, оце відмочив! Ною, так ти виявляється небезпечний тип, тобі зовсім не можна вірити, - Лана закусила губу, щоб перестати сміятися.

- Але тобі я брехати не став, - в його димчасті очі закрався смуток. - Я хочу, щоб ти бачила в мені друга.

І в цьому щирому погляді Лана розгледіла таку тужливу самотність, що їм обом було тільки впору вити на місяць, і найменше їй зараз хотілося втягувати його в свої проблеми.

- Тобі б бігти без оглядки від такої подруги як я, Ною. Зі мною дружити небезпечно, хоча я і не проти ділитися людським теплом. ... Давай поїмо!

 В силу своєї суперечливої особистості і багаторічного спілкування з Шоном, яке не пройшло безслідно, Лана іноді дозволяла собі забувати норми загальноприйнятої пристойності або правила поведінки за столом. Зголоднівши, дівчина стала розбирати та їсти курча прямо руками, вмочуючи м'ясо в соус, поки Ной акуратно їв за допомогою виделки.

- Так смачніше, - знизала плечима Лана, облизуючи пальці. - Коли їси руками зовсім інші відчуття. Спробуй як-небудь. Одного разу я навіть торт з’їла руками, але ...

Очі Ноя стривожено стрепенулися, а на плече Лани лягла чиясь важка рука і дівчина завмерла, не чекаючи нічого доброго від цих колючих відчуттів.

- Приємного апетиту, козуля, - провокаційно розтягуючи слова, заговорив Рем, нахилившись до неї, щоб зустрітися поглядом. - Ой, та ми замурзані. ... Не треба я сам, - недбало зупинив він Лану, яка було потягнулася за серветкою. І шокуючи Ноя та дівчину, Рем раптом з силою стиснув її зап'ястя, а після безпардонно та смачно поцілував в губи, злизуючи краплю жирного соусу. - Недостатньо гострий, - трохи відсунувшись, але не відпускаючи її рук, зарозуміло сказав він. - Не смикайся, хлопче! Втрутишся - зробиш їй тільки гірше! - гаркнув Рем на Ноя, який підвівся на ноги. - Я хочу дати цій дівчині шанс відступити. Лано, - заглянув він в розкриті від подиву очі Лани, - У тебе є можливість прямо зараз відмовитися від ритуалу Спокути.

- Ні! ... Навіть якщо ти зацілуєш мене до смерті, - видавила вона, з жахом дивлячись з яким викликом Рем по черзі облизує її забруднені жиром пальці, - так, це було нечуваною образою з точки зору ері, але Лану не покидала думка, що подібним приниженням ватажок кугуару просто випробовує її.

- Просто я вже не впевнений в цьому задумі. Результат буде залежати від того наскільки покірною ти будеш. Так наскільки ... ти будеш покірною? – двозначним шепотом поцікавився він.

- Повністю, - нервово ковтнула Лана. Тонка вена на її шиї скажено пульсувала, привертаючи пильну увагу Рема. Погляд його темно-карих очей ковзнув по її горлу. - Якщо тільки в якості доказу ти не зажадаєш від мене чогось життя. Я йду на це, щоб заслужити прощення за вбиту душу, тому моє гасло в цьому шляху Спокути «не нашкодь».

- Добре, - після деяких роздумів, Рем відпустив її руки і випростався, торкнувшись її волосся з кривою усмішкою. - Але красою ти все-таки не пожертвувала. Класна зачіска, тобі личить. ... Завтра. До сходу сонця. В нашому селищі.