Розділ 37 За кулісами

Палац Імператора, Арлія. Після балу

– Я ж казав, що сьогодні бал буде особливим! – заявив Меріс де Адер, з’являючись у дверях кабінету.

– Особливим? Мерісе, Ортек міг когось вбити! Прямо на балу! І що б тоді ми робили? – Імператор відволікся від заварювання чаю.

– Дядьку, все ж обійшлося, – запевнив дізнавач, займаючи одне з крісел.

– На цей раз так. Але я б волів знати, що затівається у моєму палаці! Тому хочу, щоб ти повідомляв мене заздалегідь!

– Я б з радістю тебе повідомив, аби сам знав, – втомлено мовив Меріс.

– Хочеш сказати, що вона все провернула сама? – Імператор недовірливо поглянув на племінника.

Йому мало вірилося в те, що на таке здатна одна людина. Тим паче одна міледі.

– Звісно їй допомагали. Головні ролі зіграли маркграф Балдмер з сином. Але ідея була її.

– Мерісе, це було чисте везіння! – Імператор не схвально похитав головою.

– Дядьку, ти забуваєш головне! Сьогодні в Іскор відправився один із «темних». І це тільки початок!

– Мерісе, послухай. Якби Ортек мав трохи більше витримки, все було б інакше, – Імператор розлив чай по чашкам.

– Але ж все сталося так, як запланувала леді Лестер! Ортек вважав, що перед ним привид старого маркграфа. От його витримка і здала.

– Випий, – Імператор протягнув Мерісу чашку з чаєм, – а то ти сам зараз схожий на привида.

– Трохи є, – дізнавач відпив чаю. – «Темна» магія дійсно досить потужна. Її не варто недооцінювати.

– Пий, – скомандував Імператор. – Чай швидко відновить сили. Відчуваю, вони тобі скоро знадобляться.

– Гадаєш, події будуть розвиватися швидше?

– Як тільки «темні» оговтаються від сьогоднішніх подій, вони почнуть карати винних. І мені це все не подобається. Люди досить ненадійні.

– Ти про «темних» чи про маркізу Лестер?

– Так, Мерісе, про неї, – Імператор знову наповнив чашку Меріса чудодійним чаєм. – Ми не маємо на неї впливу.

– Вона мені подобається. Сильна, незламна і незворушна. З неї був би хороший дізнавач.

– Не забігай наперед Мерісе. Навколо неї крутяться всі інтриги. Ковен, «темні», навіть ти вже пішов на її повідку. Захоплюєшся нею. Що у неї за магія, раз вона так легко оплітає всіх навколо себе тенетами?

– Нею не можливо не захоплюватися. Вона вправно знаходить вихід із складних ситуацій, в яких інші вже давно б впали у відчай. Я хочу розгадати її секрет. Сьогодні на балу я дещо помітив, але ще не зрозумів, що це було.

– Розгадуючи секрет, не забувай, що вона головна підозрювана у справі вбивства.

– Але ж вбивства не було! Ти ж сам сьогодні бачив, що старий Балдмер живий!

– Я бачив. Але для решти його вбили. І у тебе лишився тиждень, щоб закінчити цю справу.

– Це я пам’ятаю.

– До речі, Мерісе, ти так і не розповів, як маркіза Лестер провернула вбивство маркграфа Балдмера?

– Знаєш дядьку, тут все виявилося напрочуд просто. Але ніхто до такого, крім неї не додумався.

– Мерісе, – Імператор втомлено потер очі. – Я хочу відповідей, а не загальних фраз.

– Маркіза Лестер використала кристали з розлому.

– Кристали з розлому? З міста Тіней? – схвильовано уточнив Імператор.

– Так, звідти.

– Вона що туди навідується як до себе додому? – здивувався Імператор.

– Цього я не знаю. Але мабуть декілька разів бувала.

– Мерісе, маги погано переносять і один раз! Всі хто вивчав розлом були з вищих. А тут леді Лестер… Тобі не здається це дивним?

– А й справді. Я не задумувався над цим, – погодився дізнавач.

Він вже повністю відновив свої сили, чай спрацював, як завжди, бездоганно.

– Схоже, з розлому вона не тільки кристали прихопила.

– Гадаєш, там було щось іще?

– Так. Але ми дізнаємося про це лише від маркізи Лестер, продовжуй.

– Ці кристали мають величезну силу. Пам’ятаєш як з’явилися кревни та «темні»?

– Звичайно. Магія, що виривалася з розлому спочатку вбила, а потім оживила місцевих жителів. Так з’явилися кревни. Хочеш сказати, що Балдмер…

– Ні. Він живий, як і ми. Я ж не дарма згадав про «темних».

– «Темні», – Імператор задумався. – Вони зуміли розрахувати дозу магії, щоб залишитися живими, але отримати максимум можливостей від неї.

– Саме так. Кристали – це та ж сама дозована магія. Вона може як вбити, так і оживити. Вона й сповільнила дію отрути.

– Отже, будь-яка отрута з цими кристалами перестає бути смертельною?

– Тут не все так однозначно. Балдмер вже вдома випив протиотруту, на всяк випадок.

– Мерісе! І ти розповідаєш мені це лише зараз?

– Раніше часу не було, – знизав плечима дізнавач.