4 глава, Андрій

Уроки та прогулянка містом

П’ятниця

Андрій.

З середи по п’ятницю я спілкуюсь вже з Дариною кожен день. Ми разом ходимо в школу та зі школи, а також робимо домашнє завдання. Не думав, що Дарина така розумна. Алгебру пояснює так докладно, що просто не можливо не зрозуміти. Сподіваюсь, що на наступній контрольній я вирішу всі завдання сам. А зараз ми вже з Дариною зустрілись та йдемо у школу. Вона розповідає, що хоче знайти секцію з повітряної гімнастики. Каже, що не хоче втратити ті навички, які у неї є. І якщо буде нагода взяти участь у якихось змаганнях, то обов’язково візьме. Ми прийшли у школу, першим уроком у нас фізкультура. Фізрук сказав, щоб ми не пропускали його урок та він очі на це закривати не буде. Ми всі переодяглись у спортивну форму та вийшли у зал. Я роздивився Даринку. Вона дуже гарно виглядає, фігура просто клас. Худенька, спортивна. На ній сірі спортивні штани підкреслюють її талію, а футболка теж не відстає у цьому, бо теж підкреслює її фігуру. Дивлячись на неї, я все більше й більше розумію, що вона мені подобається. Ми стали в лінію, вчитель подивився на нас.

— Серед вас є нова учениця. Ви є у спортзалі?

— Це я — Дарина підняла руку. Емоцій на обличчі у неї зовсім не було. По ній не було видно, що вона хвилюється чи щось типу такого.

— Вийдіть, будь ласка, я хочу на вас подивитись — однокласниця вийшла, а вчитель її роздивився з ніг до голови, ніби оцінює її зовнішній вигляд.

— Щось не так? — запитала однокласниця.

— Ні, все добре. Станьте назад — Дарина зробила крок назад — зараз як завжди пробігаєте три кола спортзалом, а після у вас буде тренування лазіння по канату.

Ми побігли, я побачив, що Дарина обігнала майже всіх однокласників. Коли ж ми пробігли три кола, зупинились навпроти вчителя.

Він роздивився нас, а після подивився у журнал. Спочатку він сказав, що будуть тренування проходити хлопці, а дівчата постоять у стороні та подивляться, а після навпаки. Хлопці включно зі мною повзали по канату хвилин двадцять, а після настав час дівчат. Першою він назвав нашу новеньку. Дарина вийшла до каната. Фізрук сказав декілька слів. І Дарина почала залазити на канат. Вона так легко це робила, що дівчата всі були у шоку та й хлопці теж. Один я напевно не був здивований, адже знаю про повітряну гімнастику, а там потрібні такі здібності. Фізрук здивовано подивився на Дарину, коли вона злізла з каната.

— Дарино, я здивований. Ви так легко залізли на канат. Ви займаєтесь якимось спортом?

— Я займаюсь повітряною гімнастикою.

— Тепер зрозуміло звідки у вас такі навички — сказав вчитель та посміхнувся. Після Дарини всі інші дівчата лазили по канату. Та у них це погано виходило, не те що у Дарини. Ну, як можна бути в усьому кращою? У неї немає недоліків. Ну, принаймні я їх ще не побачив у ній.

Урок закінчився, ми всі переодяглись. Я знову побачив однокласницю у шкільній формі. Чесно, спортивний костюм їй більше пасує. Наступний урок у нас алгебра, зараз почнуться “веселощі”. Вчителька перевірила контрольні роботи, тепер буде казати оцінки. Почався урок у нас як завжди зі слів вчительки. Вона завжди щось каже перед тим як почати урок. І ось настав момент коли вона взяла у руки ці папірці з контрольними роботами та пішла до нас.

— Результати контрольної сумні не дивлячись на те, що є й хороші оцінки. Почну з хороших оцінок. Сашко, Антоніна, Дарина, Андрій, Матвій та Кирило, ви написали контрольну роботу чудово. У кожного з вас по десять балів. Тільки у мене є питання до Андрія. На скільки я знаю, у тебе оцінки з алгебри та геометрії не дуже хороші. Тобі хтось допомагав робити контрольну? На скільки я пам’ятаю, ти сидів за партою з Дариною. Дарино, ти допомагала Андрію зробити контрольну?

— Ні. Мені мого завдання вистачило.

— Ну, добре. Тоді йдемо далі. Всіх кого я не назвала, у тих оцінки нижче, ніж десять балів — вона роздала всім папірці з контрольною роботою — будемо розбирати помилки.

Майже весь урок ми розбирали помилки наших однокласників. Якби я робив всі завдання сам, то у мене б було багато помилок. Напевно, що навіть натяку на правильну відповідь не було. Урок закінчився, ми вийшли з класу.

— Дякую, що не сказала правду.

— Ну, якби сказала, то підставила б себе, а не тебе... хоча тобі теж дісталося.

— Згоден. Ти до речі подумала про завтрашній день? Підемо гуляти?

— Подумала. Я згодна піти погуляти, дома все одно робити нічого.

— Добре — я почав посміхатись на всі свої тридцять два зуби ніби м’язи звело. Я дуже радий, що вона згодна піти зі мною погуляти. Хоча можна подумати, що ми кожен день гуляємо, якщо йти у школу та йти додому зі школи прогулянкою.

Всі інші уроки у нас пролетіли. На українській літературі ми розповідали вірші. Дарина пів уроку відпочивала, адже вона вже цей вірш розповідала. Я ж розповів цей вірш добре, вчителька мені поставила оцінку таку ж як і Даринці. Вчити тексти, вірші це моє. Запам’ятати біографію якогось письменника теж легко.

Я провів Дарину до її під’їзду.

— О котрій завтра зустрінемось?

— Об одинадцятій я буду біля твого під’їзду.

— Добре, тоді до завтра — вона посміхнулась та швидко зайшла у під’їзд.

Ранок наступного дня.

Я прокинувся з розумінням того, що через дві години піду на прогулянку з дівчиною, яка мені подобається. Я думаю, що ми погуляємо на горі “Високий замок”, а після підемо у якусь кав’ярню.

Сівши на ліжко, я побачив Сашка, який спить на сусідньому ліжку третім сном. На скільки я знаю, він сьогодні не зустрічається з Тонею. Вона їде з батьками до дідуся у село. А брат буде весь день дома. Сказав, що постарається зробити все домашнє завдання звісно після того, як прокинеться. Я ж домашнє завдання вже зробив з Дариною. Вставши з ліжка, я пішов приводити себе до ладу. А ще треба вибрати, що одягти. Ніколи не задумуюсь що одягти, але не сьогодні. Думав про це ще вчора, але нічого не вибрав. Сьогодні ж відчинив шафу та зразу зрозумів, що саме я хочу одягти. Я вирішив одягти сині джинси та чорний светр.