2 глава, Андрій

Початок навчання

Андрій.

Моє життя досить банальне, немає нічого цікавого, одна рутина. Чому так? Влітку у мене завжди так. Я з братом їдемо у село до бабусі. Там не так цікаво, як може здатися, на перший погляд. У мене та брата там є компанія, але кожен день у нас все одне й те ж саме. Але зараз вже осінь, а точніше перший день осені, перший день у школі. Мені не дуже подобається навчання, та осінь все ж трохи цікавіше літа. Я сказав, що у мене є брат, так от ми з ним близнюки. Я старший за нього на декілька хвилин як сказала мама. На скільки точно старше не сказала. Ми з ним однакові, але характери у нас різні. Я спокійний, а він ні. Він більше спілкується з друзями, а у мене їх майже немає. До речі, я ж не сказав як мене звати, а вже почав розповідати про себе та ще й брата згадав. Мене звати Андрій Іващенко, мого брата звати Сашко. І нам по сімнадцять років, у січні буде вісімнадцять. У нас взагалі з братом хороші стосунки. Ми з ним цікаво проводимо час, коли у мене є настрій йти гуляти. А у школі як нам весело, це словами не передати. У нас був екзамен у сьомому класі, навіть не знаю чому. Ми так хитрили, що після отримали від вчительки та батьків, але було цікаво. Річ у тім, що у нас були екзамени з декількох предметів. Брат краще знається на технічних науках, а я на українській літературі та мові. Так, от. Ми вирішили, що я здам за нас двох літературу та мову, а він алгебру та геометрію. Вчителька та батьки якось дізнались про це, але вже після екзамену так нас сварили. У мене є припущення, що ми занадто добре склали ці екзамени один за одного, адже оцінки на уроках у нас дуже відрізняються, а тут все однаково. Нас мама сварила, посадила нас під домашній арешт на всі канікули. На щастя це були осінні канікули й ми сиділи дома лише тиждень. Як я поставився до цього покарання? Спокійно, не можна виходити гуляти ну й добре, а ось Сашко дурів від того, що немає чого робити. Він ходив нудив весь час. Мене це дуже бісило, тому я одягав навушники, включав музику та читав книгу. А взагалі мама у нас хороша та строга в той самий момент. Вона до дев’ятого класу контролювала кожен наш крок, а після у неї з татом була серйозна розмова. І після цього мама нас не контролює як раніше. Чому контролювала? Чи є якийсь привід? Так, він є. Річ у тому, що у нас є старша сестра. Вона нас на десять років старша. Так, за нею треба було слідкувати тільки так. Сестра виросла, а звичка у мами контролювати всі дії залишилась. Нашій сестрі зараз двадцять сім, вона вже має свою сім’ю. А тобто є чоловік та маленька донечка якій лише пів року. Сестру звати Анастасія й у нас з нею хороші стосунки. Коли ми з Сашком щось робили погане, типу вазон з квітами розбили чи ще щось, то вона брала вину на себе тільки, щоб нас не сварили. Та я думаю, що це не правильно.

Сьогодні перше вересня і виявляється, що цей перший день у школі відрізняється від всіх інших. Сьогодні у наш клас прийшла новенька учениця. Я її помітив ще на лінійці. Помітив, що серед всіх наших однокласників стоїть якась незнайома дівчина. Після у нас була екскурсія містом. Вдалось познайомитись з цією дівчиною. Сашко зразу зрозумів, що вона мені сподобалась. Тому це він запропонував нам до неї підійти. Я б сам не наважився, хоча не знаю. Наче впевнений у собі, але з дівчатами спілкуватись нормально не виходить, хоча й зустрічався з ними. На відмінну від мене у Сашка зараз є дівчина, яку звати Тоня.

Після того як провів Дарину додому прийшов до себе додому. Мама вже у коридорі чекає на мене. Я зайшов у квартиру.

— Привіт, а де Сашко?

— З Тонею пішов гуляти

— Добре. Переодягайся та виходь обідати. Розкажеш як перший день у школі минув

Я швидко переодягнувся та зайшов на кухню до мами. Вона якраз поставила на стіл дві тарілки з супом. Ми разом сіли їсти. Мама тільки-но взяла ложку в руку як у двері подзвонили. Мама пішла відчиняти двері та через хвилини дві я почув голос брата, а після й Тоні. Мама ставиться до Тоні як до рідної дочки, тому вона у нас частий гість. Вони всі пройшли на кухню, мама дістала ще дві тарілки та налила суп, а після ми всі сіли їсти.

— Як день у школі пройшов?

— Добре. До нас у клас нова учениця прийшла.

— В одинадцятому класі нова учениця? — запитала здивовано мама.

— Так. Вона така мила дівчина — сказав я, а Сашко почав посміхатись.

— Андрію вона дуже сподобалась.

— Ви з нею познайомитись вже встигли? — запитала Тоня.

— Так, на екскурсії. Шкода, що тебе не було, теж би з нею вже знайома була.

— Мабуть. А чим вона така цікава?

— Вона розповіла, що це вже п’ята школа в якій вона вчиться та й жила в п’яти містах. Ще сказала, що добре вчиться, хоча не знаю чи правда це...

— Завтра подивимось

— Як хоч цю дівчину звати?

— Дарина. Вона брюнетка з карими очима...

— Ну, що ж завтра я з нею познайомлюсь — перебила мене Тоня.

— Я впевнений, що у неї вже є три друга — сказав я — я ж сподіваюсь, що ви будете з нею спілкуватись

Після обіду брат та його дівчина пішли до нас у кімнату. Брат сказав, що вони хочуть якийсь фільм подивитись і я можу приєднатись до них, але я не захотів. Я сів у вітальні, включив комп’ютер та почав шукати Дарину в соціальних мережах. Якщо вона є в Інстаграмі, то це просто чудово, бо наша староста зробила групу саме в цій соціальній мережі. Ми в цій групі обговорюємо уроки та все тому подібне. Добре б було і Дарину в цю групу додати, щоб вона знала, що відбувається. Я шукав її хвилин десять, писав її ім’я одним чи іншим варіантом та все ж знайшов. Сторінка у неї відкрита, тому я спершу розглянув її фото перш ніж додати її у групу. Фотографії у неї дуже красиві. На основній фотографії, вона висить у повітрі прив’язана якоюсь тканиною ніби роблячи шпагат. Вона займається повітряною гімнастикою? То це цікаво, треба буде її запитати. Є фото з якихось змагань, дві фотографії там де вона із золотою медаллю. Я її додав у групу та підписався на її сторінку.