Розділ 38. Нічне полювання, як відповідь на всі переживання.

Її охопило тремтіння, дрібне нервове тремтіння. Філіжанку з чаєм якимось дивом вдалося не впустити донизу. За усміхненими очима чоловіка ховався страх, і вона це бачила. Безтурботна посмішка і ще одне ніжне торкання прохолодних губ товариша, якого вона вже почала вважати другом.

Аврора не могла зрозуміти навіщо він це робить. Але й не хотіла усвідомлювати, що їй таке подобається. На вигляд звичайнісінький не нав'язливий поцілунок у вуста, але він загрожував перерости в щось більше.

Після таких простих і на вигляд невинних дотиків, у неї раптом занило внизу живота. Все-таки коли хлопець тобі подобається це багато чого змінює. Ні, вона не забула про те наскільки туго стягується солодко живіт, коли її торкається Івон. Але і ці поцілунки їй сподобалися.

- Ти приємно пахнеш, - Кай невпевнено посміхнувся. - Не думав, що колись скажу подібне перевертню.

- Спасибі, - сором'язливо пробурмотіла йому дівчина.

Але в цей момент все всередині неї збунтувалося. Немов хлопець не просто торкався її. А вже запозичив щось на що не мав жодного права.

Раптом вона заплющила очі, уявивши, що з Каєм зможе забути про цього самовпевненого перевертня. І раптово нахлинуло солодкувате передчуття змішане з панікою. Серце її від цього тільки дужче забилося.

- Не чекав чогось подібного, - хрипко повідомив хлопець різко відсторонюючись.

Адже до цього він лише вдивлявся в її обличчя, і як ем пат намагався зчитувати її думки. Зараз Аврора, дала йому зрозуміти, що він зовсім не ворог їй. А навіть досить симпатичний і приємний загалом. По його тілу раптово прокотилася приємна хвиля тепла, яка нагадувала великий ковток теплої дурманливої крові.

Подібне раніше з ним траплялося, і тоді він дійсно пив кров. А зараз він здивовано косив погляд на дівчину. Яка, як і він, була чужою для звичайного світу. Але, на відміну від нього, вона була живою і зараз змусила його почуватися живим. Для вампіра його рівня це було все одно, що ковток свіжого повітря серед затхлого спекотного темного світу.

Вперше його охопив страх перед тим, що не може передбачити дії цієї особи. Очі широко, з жахом, розплющилися і він глянув у бік товариша, що завмер поблизу.

Майк бачив все, що тільки-но сталося і на його обличчі теж зобразилася паніка. Він знав, що його друг, на відміну від них, був фактично мерцем. Живим, що володіє силою і який живиться енергією крові. Але він все-таки був нежитю.

В якийсь момент Аврора глибоко зітхнула і грубо відштовхнула Кая від себе. Так сталося, що він так і нависав над нею, розмірковуючи про своє, і це почало дратувати її. А звір усередині неї вже вирував виказуючи їй свою злість, страх і провину за щось. Звір ніби відчував зраду стосовно до когось, на кого відьмі було абсолютно начхати.

Нехай Івон і підкорив її звіра, але це були лише звірині почуття, породжені лише зв'язком її звіра. Щодо самої Аврори, вона все ще не могла його пробачити за минуле. А її відьма бувши темною і зовсім хотіла стратити його, за завдані раніше незручності.

Якоїсь миті її звір вільно і легко вийшов назовні. З часточкою презирства кинув погляд на двох застиглих на своїх місцях хлопців. І скосивши зневажливий погляд на вампіра голосно пирхаючи пішов до виходу.

Прагнення полювати й рвати на клапті живу плоть була настільки сильною, що практично повністю затьмарило свідомість дівчини. Наче звір усередині неї розумів, що власниця тіла вже почала впадати в крайнощі через голод. І зараз звір просто вів її на полювання, показавши вже інший світ. Світ очима звіра, що пробудився у ній.

Заскакуючи в одну з вирв, що ведуть у звичайний світ із сутінкового світу. Довгий клубочистими колами темний прохід ще кілька разів зігнувся, немов вирішуючи куди її краще на цей момент спрямувати.

Звір усередині неї ніби захоплюючись собою в ту ж мить реготнув, вистрибуючи на лісову стежину. Закидаючи голову до неба, він милувався останніми відблисками сонця. І це яскраве світло здалося дівчині практично засліпливим. Але воно зовсім не сліпило її вовчицю.

Звичайні почуття наче зникли з голови Аврори, їх не було, вони просто стерлися. Нова, поки що їй незвідана сила кипіла всередині неї.

Забувши про все, що було, і те, що могло б бути в майбутньому. Нині вона йшла на полювання. Перший спійманий звір не міг повністю вгамувати її спрагу. Але він був як шматочок чогось необхідного, кинутий на дно бездонної давно спорожнілої та висушеної криниці.

Дівчина навіть не зрозуміла, хто це був. Просто розуміла, що її звір заковтнув це слабке звірятко цілком. Зовсім не подбавши про нутрощі, шерсть та інші несподіванки у вигляді не пережованих кісток.

Другий спійманий звір був значно більший за попереднього і здається чинив опір, щиро сподіваючись на свій порятунок. Але темна тільки посміхнулася, поглинаючи і його. А звір хотів просто набити своє черево, що дико потребувало поживи.

З наступною атакою її звір ніби ділився з нею своїми вродженими знаннями, які стосувалися полювання. Він ніби казав, що йому нічого особливо і не потрібно. Адже він сам не прагнув влади, це було йому не потрібно. Він просто демонстрував Аврорі свою справжню силу та частинку своїх вроджених умінь. Які на думку темної, справді заслуговували на повагу.

Дівчина несподівано для себе відчула чого хоче її звір. Він говорив з нею ділившись своєю мудрістю щодо полювання. Просто подумки підказуючи, що він не з цього світу. Але він може ним керувати завдяки своїй силі. А ще її звір зізнався, що збрехав їй у чомусь. А ще, він просто хотів спокою. Спокою, який може подарувати лише один чоловік.

І ось його, темна не бажала прощати. Можна було б назвати її жорсткою. Але її звір, як ніхто розумів її почуття та переживання.

Темна відьмочка просто по справедливості хотіла провчити свого кривдника. Більшість подібних до Івона чоловіків, вважають що не варто навіть напружуватися. Забуваючи геть про все те, що вчинили колись. А біль від образи з часом лише злегка приглушується і зовсім не зникає. Вони ж найчастіше чинять так, ніби нічого поганого зовсім не зробили.