Розділ 31. Під пресом небезпеки.

Злість душила її зсередини, рівно на стільки, що вона майже задихалася від нестачі повітря. Від обурення защемило в грудях. Адже її висадили за три квартали від самої будівлі, щоб не видати весь маскарад.

На прохідній, охорони не було передбачено. Працівники концерну після обідньої перерви жваво заштовхувалися в єдиний ліфт, що працював з чотирьох наявних у будівлі. Протискаючись крізь натовп, що стояв біля нього. Аврора лише думала про одне, щоб ковзнути через сутінки та спокійно дістатися нагору. Але, ні, вона має разом з усіма доїхати на 7 поверх. Зустрінеться з тією ж зарозумілою старою і гратиме роль своєї матері. Яку та одного разу віддала в руки якоїсь божевільної відьми, що раніше вбила її рідну бабусю.

Двері роз'їжджаються в різні боки. Натовп що виходить, дружно вискакують з кабінки. Різкий поворот стегна, поштовх. І... ура, вона нарешті потрапила в середину. Її затискають з усіх боків, кабінки. Люди що не потрапили всередину, намагаються туди протиснутися. Адже на повернення ліфта чекати потім ще довго.

Аврора стоїть усередині ліфту ніби під пресом із людських тіл. Вона намагається зібратися воєдино, але це їй погано вдається. Впевнено з роздратуванням видихає, але не одну її притиснули. Двері зачиняються.

Хтось із постійних працівників вже за звичкою протискає всі кнопки поверхів. І ліфт, клацаючи, їде. Повільно повзе вгору.

Стоп! Хтось ззаду трохи розчистив їй місце, і створив навколо неї щось схоже на кокон із м'язистих рук. Але тепер вона хоч би може стояти на двох ногах і з обох боків ніхто не тисне.

Хто б не був той рятівник у білосніжній сорочці, але вона йому була вдячна хоча б за приємний запах, що йшов від нього. Свіжий аромат прохолоди, що йде від чоловіка, змішався з прохолодним запахом чоловічого гелю для душу. У кабінці ліфта стоїть задуха, кондиціонер зрозуміло не працює.

Боковим зором Аврора бачить темноволосого чоловіка, який намагається відвернутися від її волосся. Зібрана на потилиці зачіска вперто лізе йому до рота і він посилено бореться з бажанням не розсміятися.

«Ну вибачте, що волосся густе і пишне.» Висловилася вона в умі.

Ось уже не думала, що в цей момент чоловік несподівано притисне її до себе. І вона щосили намагається стати до нього боком, вивертаючись з його міцних обіймів. У неї це все-таки виходить, але з великими труднощами. У той же момент, коли ліфт зупиняється на другому поверсі. Чоловік схоже не заперечує, тепер притискає до себе так.

Крехтячи та охаючи всередину вштовхується хтось жіночої зовнішності, хто увійшов на другому поверсі. Цей хтось великих габаритів впевнено продавлюється у ліфт та Аврора почала благати, щоб цей мотлох поїхав далі. Один поштовх ще від когось і незнайомець рятівник тепер стояв до неї передом.

Дівчина відразу відзначила гладко виголене підборіддя з ямочкою. Їй видна товста чоловіча шия і широкі груди, які видніються за розстебнутим білим коміром. Широкі груди та засмагла шкіра на шиї чоловіка вкрилася потом, але запах все тієї ж прохолоди лоскоче їй ніздрі. Ліфт тим часом зупинився на третьому поверсі, і її хтось штовхає прямісінько на нього.

Кадик чоловіка повзе по шиї вгору-вниз і він, нахиляючись, принюхується до неї й тепер схоже зрозуміло від чого її волосся потрапило до його рота. Аврора не знає куди подіти свої руки. Зараз вони лежать на його грудях, але й опустити їх донизу вона не може. Тиск усередині кабінки продовжується. Третій поверх, але очевидно людей анітрохи не поменшало. Хтось знову намагається пробратися всередину.

Поштовх, її знову штовхнули на чоловіка й Аврора здригається. Темна відьма всередині неї вже на межі терпіння і вона сердиться, з рук виходить темна енергія. Але вона намагається стриматися, щоб не нашкодити тому хто знову створив якусь подобу щита зі своїх рук навколо неї. Адже він навіть не торкається її. Це вона до нього щойно притискалася чи... то її притиснули.

- Виходимо, хто виходить. І всередину більше нікого! - Гарчить вона повертаючись до виходу.

На долонях дівчини так і блищить темно-фіолетове сяйво з її магії, і вона впевнено опускає руки. Наче хтось її послухався б, ага як же. Тільки ось стінку з темної енергії перед нею ніхто не скасовував і від цієї практично невидимої тіні, всередині стає значно тьмяніше.

Ліфт знову клацає, четвертий поверх. Двері роз'їхалися. Хтось вийшов, але ніхто не ввійшов. Розлючена на весь білий світ темна відьма біля виходу. Вона з палахтючим поглядом припечатала і спопелила всіх, хто збирався штовхнутися всередину і так, і не зміг увійти через тіньову перешкоду. А ліфт далі поїхав.

Усуваючись від входу, Аврора чемно пропускає всіх до виходу на п'ятому поверсі. Все той же розлючений погляд і ніхто не ризикує протиснутися всередину. Зате дехто виходить і всередині стає значно просторіше.

Чергове клацання та шостий поверх. Аврора трохи заспокоюється і видихаючи кладе руки на грудях. Так само коситься на тих, що сподіваються увійти. Але вона їм тільки попереджально тупає ногою і дивиться в люті на цих смертників. В результаті ніхто так і не ризикнув своїм життям. Ліфт закривається і їде далі.

Ще одне клацання і довгоочікуваний сьомий поверх. Вона тільки зробила крок до розщелини, що роз'їхалася. Але хтось сильний різко хватає її за руку і тягне на вихід. Протискаючись через натовп, що тупцює в очікуванні ліфта.

Від здивування вона спотикається через поріг, що виник під ногами, але цей незнайомець спритно підхоплює її не давши впасти. Після чого тягне далі коридором, прямуючи в потрібну для неї сторону.

Якоїсь миті чоловік зупиняється на середині довгого коридорчика і повертаючись обличчям впевнено сканує її пильним поглядом. Смарагдово зелені очі накриті віялом чорних вій, густі темні брови здригаються і він нахиляється знову нюхаючи її.

- Відьма чи вовчиця? - Хрипко цікавиться чоловік, так і не бажаючи відпускати її руку.

Міцна хватка незнайомця тримає її за кисть. Не завдаючи болю, він із силою продовжував стискати її у практично сталевій хватці.