Якщо чесно, я уявляла свій перший день зовсім інакше.
Нові знайомства, цікаві розмови, можливо, навіть приємні несподіванки.
Але точно не спільний проєкт із хлопцем, який ще зранку встиг мене роздратувати.
— Софіє, ти чого така невдоволена? — пошепки запитала Марта.
— Тому що мене поставили працювати з Максимом.
— І що в цьому поганого?
Я повернула голову в її бік.
— Ти його бачила?
— Бачила. Симпатичний хлопець.
— Марто!
— Що? Я просто висловила свою думку!
Я закотила очі й повернулася до зошита.
Тим часом Максим спокійно сидів за партою та щось записував у телефоні.
Здавалося, його взагалі не хвилювало, що ми тепер працюватимемо разом.
Після заняття викладач попросив нас залишитися, щоб обговорити майбутній проєкт.
Максим підійшов до моєї парти.
— Ну що, напарнице, будемо знайомитися?
— А в нас є вибір?
— Можемо попросити викладача помінятися партнерами.
Я на секунду замислилася.
— Це була б чудова ідея.
— Ого. А я думав, ти хоча б трохи рада нашому знайомству.
— Ти надто багато думаєш.
Він усміхнувся.
— До речі, я Максим.
— Софія. Але ти це вже знаєш.
— Приємно познайомитися вдруге.
— Не скажу, що взаємно.
Максим засміявся.
І чомусь це почало мене дратувати ще більше.
Коли ми вийшли з аудиторії, Марта вже чекала на мене біля сходів.
— Ну як пройшло знайомство з твоїм напарником?
— Жахливо.
— А мені здається, ви непогано спілкуєтеся.
— Марто, ти точно щось не те побачила.
Ми разом вийшли на вулицю.
Раптом позаду пролунав чоловічий голос:
— Софіє, зачекай!
Я обернулася.
До нас наближався незнайомий хлопець із привітною усмішкою.
— Привіт. Я Андрій. Ми сьогодні були на одному занятті.
— Привіт. Так, пам'ятаю.
— Можна запитати, чи не хочеш ти якось випити кави? Ну, просто познайомитися ближче.
Я трохи розгубилася.
— Можливо. Я ще не знаю свого розкладу.
— Тоді залишу тобі свій номер.
Андрій простягнув мені телефон.
Я записала свій контакт у його телефоні й попрощалася.
Марта одразу подивилася на мене з хитрою усмішкою.
— Ну-ну...
— Що?
— Здається, у тебе вже з'явився шанувальник!
— Не вигадуй!
— А я нічого. Просто спостерігаю.
Увечері я повернулася додому, приготувала собі чай і влаштувалася на дивані.
Телефон завібрував.
Нове повідомлення.
Невідомий номер.
«Привіт! Це Андрій. Сподіваюся, ти не забула мене за кілька годин».
Я усміхнулася й відповіла:
«Привіт! Ні, не забула».
Майже відразу прийшло наступне повідомлення.
«Тоді, можливо, завтра продовжимо наше знайомство?»
Я ще не встигла відповісти, як на екрані з'явилося інше сповіщення.
Цього разу від Максима.
«Привіт, напарнице. Нам треба обговорити проєкт. Завтра після занять матимеш час?»
Я подивилася на два повідомлення й тихенько засміялася.
Ну от.
Здається, моє нове життя стає набагато цікавішим, ніж я очікувала.
Але чому мене раптом зацікавило, що саме Максим написав мені першим?
Я відклала телефон.
Ні. Про кохання поки що навіть не думаю.
Принаймні так я переконувала себе.
Кінець другої глави.