Розділ 2.

****

Насправді, я приїхала в столицю зовсім не розважатися і, ні в якому разі, не на екскурсію. Вся справа в пристойній сумі грошей, яку пообіцяв мені щомісячно виплачувати один хлопець, в обмін на невелику акторську гру. Можливо, якби справа стосувалася якоїсь незнайомої людини, я б відмовилася, однак заради помсти Ярославові Камінському я була готова взяти участь у виставі. Шкода, що тоді мені було невідомо, як швидко після цього рішення моє життя полетить шкереберть…

Так склалося, що ми раніше зустрічалися з Яром. Колись він, так само, як і я, жив та навчався в Дніпрі. Ми познайомились в нічному клубі. Так вже склалося, що того вечора я опинилася в компанії друзів свого брата, серед яких одразу помітила блакитноокого Камінського.  Я була студенткою першого курсу економічного факультету, а він навчався на останньому курсі академії будівництва та архітектури, проте, навіть різниця у віці та поглядах не завадила нам прозустрічатися, майже, рік. 

Я, мабуть, тоді вперше по-справжньому закохалася. Пам'ятаю, як палала від нетерпіння чекаючи кожної наступної зустрічі з ним, як шалено сумувала, коли ми довго не бачились, і, якими чуттєвими та гарячими були наші зустрічі. Тоді я не тямила себе від щастя. Пурхала, мов той метелик і не знала, що всі ці почуття швидкоплинні…

Потім все змінилося. Яр переїхав у столицю, а я залишилася закінчувати університет у Дніпрі… Все зруйнувала відстань і жорсткі слова Камінського, які я пам'ятатиму все життя.

"Я зрозумів, що не кохаю, тебе, Інно. Пробач, якщо зможеш…"

Одна фраза, сказана цим чоловіком повністю зруйнувала мою віру в кохання. Минуло багато років, але, здається, я досі йому не пробачила…

Звісно, на цьому моє життя не зупинилося. З того часу багато чого змінилося включаючи і мій світогляд. Більше не було тієї юної, наївної та мрійливої дівчинки Інни, яка літала в рожевих хмарах і чекала на повернення свого принца. Інна стала зовсім іншою: холодною, зухвалою, дещо стервозною і, найголовніше,  впевненою в собі жінкою.  І саме такою я любила себе найбільше.

Коли напередодні зустрічі з Камінським, який тепер володів успішною будівельною компанією, до мене в гості завітав його брат, Свят, я була відверто здивована. Однак, почувши причину його візиту в мене загорілися очі від передчуття майбутньої помсти. Він хотів посварити свого брата з його нареченою і для цього йому була потрібна моя допомога. За нашим сценарієм, я повинна була спокусити Камінського, а натомість, отримати непогані гроші, на які можна було б жити декілька років і взагалі не працювати. Однак  все пішло не за планом.

Камінський, звісно приїхав на зустріч і ми уклали ділову угоду про співпрацю, але на цьому все. Весь вечір Яр тримався відсторонено, наче, подумки знаходився зовсім в іншому світі. Мене це дико дратувало, і, я уявлення не мала, як привернути до себе увагу. З іншими чоловіками я чудово знаходила спільну мову, тобто, вони одразу роздягали мене своїми хтивими поглядами, але тільки не Яр.

Того вечора, зрозумівши, що Камінський дійсно приїхав у Дніпро виключно заради роботи, я вирішила піти у ва-банк. Вдерлась до нього в номер і не зволікаючи накинулась  з поцілунками… Тоді я була впевнена, що він точно не встоїть після аж такої моєї наполегливості, але Камінський мене відштовхнув і взагалі забрався зі свого номера залишаючи на душі відчуття гіркого розчарування… 

А ще, він забув там свій телефон, який я сьогодні ввечері збиралася ефектно йому повернути. 

План був доволі простий і цілком логічний. Святослав запрошує мене на святкування з нагоди заснування будівельної компанії, яку тепер очолював Камінський і куди він повинен був прийти зі своєю нареченою. А я, в свою чергу, виконую свою частину домовленостей.

Спочатку вечір йшов непогано. Я постійно посміхалася товстим гаманцям, які облизували мене з ніг до голови і трималася дуже достойно. Ярослав навіть виявив бажання познайомити нас зі своєю нареченою, але коли його Надія дізналася, що в Дніпрі він зустрічався саме зі мною, її щира посмішка за одну мить сповзла з гарненького личка. Погляд наповнився ворожістю і відблиском злості. Я була впевнена, що трюк з телефоном остаточно розіб'є її віру в кохання цього чоловіка. 

Так, я хотіла, щоб вони розлучилися і мені вдалося їх посварити.

Все відбулося в ту мить, коли Камінський разом з Надією вже збиралися покинути ресторан поспішаючи до автомобіля. 

Звісно, я вже чекала на них біля виходу, і як тільки в мене випала можливість звернутися до нього, я зробила це.

— Яре? — Я навмисно дивилися лише на нього, повністю ігноруючи його нову пасію. — Ти дещо забув. Повертаю, — посміхнулася грайливо і простягнула йому телефон з тріумфом споглядаючи на весь спектр жаху в очах його нареченої. Сподіваюся, вже колишньої.

Яр зблід просто на очах, чим ще більше посіяв сумніви в душі цієї милої брюнетки, яка ледве не задихалася від образи до нього. Звісно, вона повірила адже зі своєю роллю я впоралася бездоганно. 

Далі почалися справжні сімейні розбірки, на які споглядати я не планувала. Мені було байдуже на їхні почуття. В цей момент мене цікавили гроші, а точніше дата, з якої я почну їх отримувати і більше не витрачатиму свій час на роботу в компанії. 

— З грішми доведеться зачекати, — слова Святослава одразу посіяли в моїй голові підозри та сумніви, але я надіялася, що це мені лише здалося.