Пролог

Настя

Ще зі школи, ми з однокласницею Ірою мріяли стати танцівницями великої сцени. Тому після її закінчення, вступили до Київського національного університету культури і мистецтва, на факультет хореографії. Навчання було просто чудесним! Нас з Ірою, як кращих студенток, завжди запрошували на різні фестивалі та змагання, де нас і помітив Кріс Еванс. Цей чоловік був відомим хореографом та головним тренером кращої танцювальної студії «Dance fever», у Лос-Анджелесі. Ми просто пищали від радості, коли він запропонував нам два місця у його колективі. Вже у дев’ятнадцять років, ми переїхали до Америки, де і розпочалася наша танцювальна кар’єра.

Кращі світові конкурси, змагання – це все було круто! Та вже через п’ять років колектив раптово розпався. Усім його танцівникам пропонували роботу у всіх країнах світу. Так як я захотіла повернутися додому, я обрала Україну, а Іра залишилася в Лос-Анджелесі, бо встигла знайти собі нареченого. Чесно кажучи, цей Ліам мені не подобався зовсім, проте я була рада бачити подругу щасливою. Тому залишивши її в Америці, я полетіла додому.

Ось вже майже три роки я працюю у Львівському Національному Академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Мої дві спеціальності дозволяють мені працювати, як у сучасному стилі танців так і в балеті. У театрі прекрасний колектив та віддані глядачі. Майже у всіх постановках я маю головну роль, і щиро радію цьому. На вихідних, я ще й встигаю давати уроки хореографії у дитячій танцювальній студії.

Відколи я повернулася додому, мої батьки, ледь не кожного дня, запитують про мого нареченого, весілля та онуків. Вони не розуміють, що з таким шаленим ритмом життя, я просто не можу собі цього дозволити, або ж я не зустріла ще того, з ким захочу створити сім’ю.