Глава 5. Новий життєвий етап

У салоні машини панувала тиша, від якої Наталії було трохи ніяково. Але знайти тему для розмови вона не могла. Зупинивши авто на перехресті зі світлофором, Дмитро увімкнув музику. Салон наповнився мелодійними звуками популярної романтичної пісні про кохання.

— Твоя мама не питала, чому ти приїдеш? — запитав Дмитро, знову рушаючи з місця.

— Питала. Але мені краще все пояснити їй при зустрічі, — Наталія посміхнулася. — Мама дуже близько бере все до серця. А я молодша в сім'ї, тому за мене вона переживає найбільше.

— Маєш старшого брата? Чи сестру?

— Брата. Він з родиною живе в іншому місті. Ми рідко бачимося. А у тебе є брати або сестри?

— У мене молодша сестра. Вчиться на третьому курсі медичного університету. Буде дитячим стоматологом.

— Любов до медицини у вас сімейне?

— Батьки у мене не лікарі. У дитинстві я довго хотів бути пожежником. А потім щось змінилося і я став лікарем. Люблю свою роботу. Так і моя сестра. Одного дня вирішила, що буде стоматологом.

— Ти хороший лікар, — щиро промовила Наталія. — Гарно наклав мені пов'язку. Нога тепер зовсім не болить.

— Хочеш мене збентежити? — Дмитро кинув на дівчину швидкий погляд і усміхнувся. — А ти ким працюєш?

— Я фінансист. Звичайна рядова професія.

— Не скажи, хорошого фінансиста непросто знайти. Отже, з роботи йшла?

— Так, вирішила прогулятися. Такий гарний снігопад.

— Не ходи сама по безлюдних вулицях. Це може бути небезпечно.

— Мені захотілося прогулятися, — Наталія зацікавлено поглянула на нього. — А ти куди їхав?

— Додому. У мене закінчилася зміна в травматології. А та тиха вуличка частина мого звичного маршруту, — Дмитро знову поглянув на дівчину. — А от зустріч з тобою в мої плани не входила.

— Шкодуєш, що зупинився?

— Ні. Хоч щока у мене досі болить, — засміявся Дмитро.

— Ну вибач! — Наталія теж посміхнулася. — Дякую, що допоміг. Часто робиш щось подібне?

— Такий випадок у мене вперше. Не міг залишити дівчину в біді. Навіть якщо ця дівчина замість подяки починає бійку, — Дмитро знову засміявся. — Цей випадок я запам'ятаю на все життя.

 — Я теж, — зізналася Наталія.

У сумочці дівчини озвався дзвоном телефон. Наталія витягнула його і побачила на екрані ім’я «Влад». Дівчина сумнівалася, чи варто взагалі відповідати. Їй подобалось розмовляти з Дмитром. Спілкування з ним виходило легким і невимушеним. Але телефон дзвонив наполегливо. Дмитро помітив нерішучість дівчини і зробив музику трохи тихіше.

— Твій хлопець телефонує? Невже зрозумів, який він телепень?

— Навіть якщо зрозумів, це вже нічого не змінить, — Наталія зробила глибокий вдих і прийняла виклик. — Алло.

— Нато, ну ти де? — пролунав у динаміку роздратований голос Влада. — Я вже їсти хочу. Скоро будеш вдома?

— Ні, — спокійно промовила Наталія. — Я їду до батьків, Владе.

— Як до батьків?! На біса?!

— Я йду від тебе, Владе, — впевнено продовжила Наталія.

— Що?! — рявкнув Влад. — Нато, ти головою вдарилася?!

— Ти ніколи не кохав мене. Сьогодні я це нарешті усвідомила. Шкода, що ми з тобою не з'ясували все одразу.

— Схоже ти таки вдарилася головою. Несеш якусь нісенітницю. Де ти? Я приїду.

— Я заночую у батьків. Через пару днів приїду по речі. Це все, Владе.

— Ти ж знаєш, що не підеш, — процідив Влад. — Ми з тобою вже цілу вічність разом. Я думав ти серйозна дівчина.

— Так! Я дівчина, Владе! Ти нарешті згадав про це?! — терпіння закінчилося і Наталія підвищила тон, проте її голос почав тремтіти. — І я хочу, щоб мій чоловік мене обіймав та цілував. Щоб дбав про мене, розмовляв зі мною! Ти вважаєш романтику дурницею. Але дівчині потрібні знаки уваги та компліменти від чоловіка. Це приємно і демонструє почуття! А ти ніколи не говорив мені про почуття. Ти взагалі майже перестав говорити зі мною. Я більше не хочу так! Не хочу жити за звичкою, без кохання.

— Кохання тобі подавай? Думаєш, воно взагалі існує, Нато?! Це вигадка! Набір хімічних реакцій і нічого більшого. Казочка для таких дуреп, як ти! — Влад перейшов на крик, не стримуючи злості. — А я ще одружитися хотів... Шкода, що витратив на тебе стільки часу! Ну і вали! Безмозка наївна курка!

Наталія схлипувала все сильніше. Було нестерпно слухати все це від чоловіка, до якого колись мала почуття. Проте відповісти щось дівчина не встигла. Бо Дмитро раптом зупинив авто на узбіччі і різко вихопив у неї телефон.

— Слухай ти, чмо самозакохане! Ната тобі зателефонувала з лікарні! Попросила про допомогу, як найближчу людину! А у тебе не знайшлося часу?! Ти серйозно?! Твоя дівчина просить про допомогу, а ти зайнятий?! То на біса ти їй такий потрібен?! Ната дивовижна, добра і мила дівчина! Дай їй спокій! А якщо будеш лізти, матимеш справу зі мною! Затямив?!

— Хто... це?! — Влад помітно оторопів. — Нато! Алло, де ти?!