Глава 1. Прогулянка

У повітрі кружляв білий пухнастий сніг. Він вкривав теплою ковдрою тротуар, дахи будинків і припарковані навколо машини. Наталія вийшла з будівлі офісу разом зі своєю колегою Світланою. Тепер вони стояли разом біля парковки та милувалися снігопадом.

— Не мерзни, Нато! Йди додому, — промовила до дівчини Світлана, струшуючи пухнасті сніжинки зі своєї чорної шубки. — Антон от-от буде тут.

— Постою з тобою, — посміхнулася їй Наталія, засунувши руки в кишені свого світлого пуховика. — Такий сніг гарний.

— Так, погода казкова, — кивнула Світлана. — Останній день зими і такий гарний снігопад.

— Не хочеться в такий вечір вдома сидіти.

— Ну то витягни свого Влада на вулицю. У вас же там парк поруч. Можете погуляти разом засніженими доріжками. Романтика, ммм... 

— Та хіба ж Влада витягнеш? — Наталія поправила своє довге темно-коричневе волосся, яке визирало з-під світлої в’язаної шапки і тихо зітхнула. — Він вічно зайнятий роботою.

— Навіть з дому працює? — здивувалася Світлана.

— Іноді. Він навряд захоче кудись йти. Та й мені заняття знайдуться. Вечеря сама себе не приготує.

— Ох, Натко! І де ти такого бойфренда знайшла? Ви ще навіть не одружені, а твій Влад вже забув про романтику. Він не розуміє що тобі потрібна увага?

— Влад іноді робить мені маленькі сюрпризи, — заперечила Наталія, опустивши очі. — Вчора приніс коробку цукерок. Моїх улюблених.

— Мабуть, вручив їх тобі і знову пішов працювати. Чай пила сама?

Ці слова були настільки близькі до істини, що Наталії стало зовсім сумно. Проте вона приборкала емоції та навіть посміхнулася. Вечірню темряву розрізало яскраве світло автомобільних фар і на парковку заїхала сіра легковушка. Машина зупинилася поруч з дівчатами, її водійські дверцята відчинилися і на вулицю вийшов світловолосий чоловік у сірому пальті.

— Привіт, — посміхнулася йому Світлана. — Я вже тобі телефонувати хотіла.

— Затримався на проспекті. Там ДТП, затор утворився, — Антон відчинив передні пасажирські дверцята перед дружиною і кивнув Наталії. — Привіт, Нато! Тебе підвезти?

— Привіт, — посміхнулася йому дівчина. — Ні, мені ж в інший бік. Я просто склала компанію твоїй дружині.

— До завтра, — Світлана влаштувалася на передньому сидінні та помахала подрузі рукою. — Раджу тобі все ж таки витягнути Влада на вулицю.

Провівши поглядом машину Антона, яка повільно виїхала на дорогу, Наталія рушила в інший бік вулиці. Сніг посилився, а пориви вітру закручували його у повітрі тонкими білими вихорами. Наталії не хотілося додому. Там чекав Влад. Але дівчина знала, що він знову проведе більшу частину вечора за комп’ютером. Влад працював у сфері ІТ і був симпатичним та серйозним молодим чоловіком, який вже цілком дозрів для створення сім'ї. Саме ці якості колись привабили Наталію. Але цим стосункам дуже бракувало романтики.

Влад ніколи не робив дівчині милих подарунків, які були звичними для всіх закоханих. Він не говорив компліментів і навіть обіймав та цілував дуже рідко. Замість цього Влад постійно повторював Наталії, що вважає її дорослою і розумною дівчиною, яка не потребує всіх цих романтичних дурничок. Він хотів серйозних стосунків. І неодноразово натякав Наталії, що має намір одружитися з нею. Від цих розмов віяло холодною раціональністю. В них не було жодного натяку на пристрасне кохання, про яке так мріяла дівчина. Але Влад був цікавим і привабливим чоловіком, тому Наталія закохалася в нього. І вже через кілька місяців переїхала жити до свого бойфренда на орендовану квартиру.

Наталія сподівалася, що Влад стане м’якшим, коли вони почнуть жити разом. Але все вийшло навпаки. Через пів року спільного життя Влад практично перестав звертати увагу на свою дівчину. Їхнє спілкування обмежувалося загальними фразами та відповідями на стандартні запитання «Як пройшов твій день?» або «Чим займемося на вихідних?». І ставила ці питання переважно Наталія. Влад зовсім не прагнув спілкування. І навіть ввечері, коли лягав з дівчиною у ліжко зазвичай просто повертався на бік і засинав. Одного разу Наталія запропонувала йому обійнятися та заснути разом. А Влад відповів, що це погана ідея, яка завадить їм обом нормально виспатися.

Попри відсутність романтики, Влад останнім часом все частіше казав Наталії про свій намір офіційно оформити з нею стосунки. А ще він планував купити квартиру і просив дівчину почекати останній рік, щоб зібрати потрібну суму. Ці розмови гріли серце Наталії та були доказом, що Влад хоче з нею родину. Але романтики все ж таки хотілося. Хоч трохи...

Напередодні у Наталії та Влада була річниця знайомства. Дівчина спеціально відпросилася з роботи раніше, приготувала святкову вечерю і зустріла Влада вдома гарно вбраною. А потім з’ясувалося, що він взагалі забув про річницю. Наталії стало образливо і вона засмутилася. А Влад заявив, що всі ці романтичні святкування повна нісенітниця. І навіть дорікнув дівчині за те, що вона всерйоз цікавиться подібними дурницями.

Наталію це дуже зачепило і вона дозволила собі дати волю сльозам. Хотілося, щоб Влад вибачився, сказав щось ніжне та лагідне. Але він мовчки з'їв вечерю і рушив у магазин по цигарки, залишивши Наталію наодинці з сумними думками. З магазину Влад все ж повернувся з коробкою цукерок. Вручивши їх Наталії, він дав дівчині свою банківську картку і сказав купити собі будь-який подарунок на честь річниці. Наталія так і не дочекалася фрази «Я кохаю тебе.». Але зрештою вирішила, що Влад має право на власну точку зору і змирилася. Хоч на душі було дуже сумно.