Розділ 8 ч. 2

— Якщо до вечері зголоднієте — у холодильнику повно їжі. Щодо прибирання, прання та інших побутових проблем — цим займається хатня робітниця, вона прийде завтра вранці.

Просто киваю. Не мій дім, щоб заперечувати чи встановлювати свої правила. Зрештою, для себе й Поліни я завжди можу приготувати те, що нам захочеться.

За хвилину похмурий Артем висунув ніс із кімнати і, знову зустрівшись зі мною поглядом, голосно пирхнув.

— Ми повернемося за три години, а ти поки… кхм… влаштовуйся.

Йому, як і мені, все ще некомфортно й ніяково від нового статусу сімейної пари, але якщо вже все це удавання на три роки, вважатиму, що ділю дім із сусідами.

Щойно за ними зачинилися двері, я видихнула з полегшенням і повернулася до царської спальні. Правда хотіла якомога швидше розібрати наші речі, щоб повісити в гардероб, але варто було мені знову зайти до ванної кімнати, як усі плани круто повернули назад. Білосніжне джакузі так і вабило до себе, що моя сила волі просто помахала рукою. Ні, ну а що? Мені потрібно терміново зняти стрес сьогоднішнього божевільного дня.

— Так, Полю, — знаходжу її, коли вона захоплено грається з поні на ліжку. — Сиди тут і нікуди не ходи, добре? Я буду у ванній, окей? І не пустуй, домовилися? Ти ж не хочеш, щоб татусь виставив нас за двері першого ж дня?

Почувши слово «татусь», Поля з розумним виглядом кивнула, і я, наївно повіривши їй, пірнула в джакузі.

— Усього двадцять хвилин релаксу, і я вилізу, — пообіцяла сама собі, але… Мабуть, занадто розслабилася. Тепла вода, бульбашки і приємний аромат піни зробили свою справу, через що я втратила лік часу. І мою нірвану розірвав раптом несамовитий вереск:

— Це що таке?!!

Злісний голос Артема відлунив від стін і прогримів у мене у вухах, як гуркіт грому.

— Трясця… — нервово смикаюся і верещу, ледь не захлинувшись піною.

Вони з Ярославом уже повернулися? А як я… пропустила?! І що там сталося? Це ж не те, про що я думаю, так? Адже Поля в спальні, грається з конячкою…

У паніці вистрибую з джакузі й підсковзуюся на мокрому кахлі, але дивом вдається вчепитися пальцями в бортик. Одразу хапаю перше, що потрапляє під руку — великий махровий рушник. Наспіх обмотавши його навколо себе, щільно фіксую вузлом на грудях і вилітаю в кімнату, а Полі ніде немає…

— От халепа! Я ж просила…

У коридор вискакую босоніж, залишаючи за собою мокрі сліди й відчуваючи, як серце гуркоче в грудях.

— Поліно, ти де? — кричу і подумки молюся, щоб мала хуліганка не встигла рознести пів будинку, поки я літала у хмарах.

І на повному ходу раптом врізаюся на повороті в тверді чоловічі груди.

— Тихіше, чого летиш, мов на пожежу? — лунає над вухом низький, захриплий голос.

Сильні руки миттю змикаються на моїй талії, владно стискаючи й утримуючи від ганебного падіння. Жар від чоловічого тіла відчувається мною занадто гостро навіть крізь махру, а вузол через жорстке зіткнення раптом слабшає, тож ледве встигаю вхопитися однією рукою за рушник. Другою ж упираюся в груди Ярослава, забувши, як дихати. І миттєво зависаю в теплих обіймах, повільно підводячи голову.

Ми з Ярославом знову в недозволеній близькості, і від нього лине запаморочливий запах мускусу з ваніллю, і цей аромат паморочить голову дужче за алкоголь. Бачу, як погляд Громова важчає, стаючи тягучим і фізично відчутним. Чоловік повільно, ніби смакуючи, ковзає ним по вологій шиї, спускаючись нижче, до ключиць, і завмирає в небезпечній близькості до краю рушника, що ледь тримається на мені. В його темних очах раптом спалахує справжнісінький голод, що миттю перехоплює дихання, а низ живота зводить солодкою судомою.

Долоня все ще впирається йому в груди, і я відчуваю, як швидко б'ється його серце, ніби ось-ось вистрибне. Секунда… дві… повітря іскрить між нами, як від оголених дротів, і я ніяк не можу відвести погляд від губ чоловіка, що так і ваблять. Навіть дихати забуваю, але різко ковтаю, а Громов раптом стискає пальці на моїй талії сильніше, вже притягуючи мене ближче до себе…

— Це моя кімната! — верещить Артемко, і весь романтичний флер розвіюється за секунду.