Розділ 3 ч. 2

Христина якраз зверхньо жбурнула тарілку на підлогу, а бідна офіціантка від страху тряслася осторонь, явно не розуміючи, у чому її помилка.

— Очі протри, курко! Я замовляла салат з авокадо хас, а ти мені принесла цю гуму! — її ультразвук пройшовся по вухах гірше за бензопилу, аж голова розболілася. — Хоч знаєш, хто я? Одне моє слово, і тебе сьогодні ж звільнять!

Трясця, ким вона себе уявила? Навіть якщо господар орендує землю під ресторан у батька Христини, це явно не дає їй змогу встановлювати тут свої правила й влаштовувати цирк.

Офіціантка зблідла:

— Я… я… зараз заміню салат… вибачте…

Налякана, вона похапцем прибрала влаштований паскудною клієнткою безлад і вискочила зі сльозами на очах. Я лише похитав головою, але й мені прилетів отруйний докір:

— Нарешті! Де тебе чорти носять? — гримнула вона, свердлячи мене злющими очима. — Так… на чому я зупинилася…

Дивлячись на гламурну дівицю перед собою, сідаю й тупо натягую на обличчя милу посмішку, хоча насправді мені хочеться цю пихату стерво занурити обличчям у салат, щоб збити пиху.

Тиждень тому я оцінював Христину виключно як «вигідну угоду в квадратних метрах». У її батька в розпорядженні є багато площ преміальної нерухомості, отримати одну з яких задарма практично нереально. Шлюб із Христиною передбачає купу бонусів, а також ексклюзивні площі за смішною ціною під мою нову мережу дитячих технопарків. Я наївно вважав, що витримаю кепський характер Христі, розцінюючи його як податок на розкіш, і реально планував засунути свої амбіції в дупу заради мільярдної угоди.

Але, чорт забирай, не думав я, що дівиця в реалі виявиться аж настільки огидною, що зуби зводить. І, як виявилося, приниження офіціантки десятьма хвилинами раніше було не вершиною айсберга.

— До речі, щодо твого причепи. Після весілля ти маєш відправити його до закритої школи-інтернату, щоб не крутився під ногами. Ненавиджу дітей… дрібні, верескливі падлюки!

Почути з її гнилого рота гидоту на адресу сина стає занадто неприємним сюрпризом. Мене буквально трусить від гніву, що вирує всередині розпеченою лавою, тож із люттю стискаю пальці в кулаки.

Та ти сама ще та… стерво!

— Христино! — грюкаю кулаком по столу так бурхливо, що посуд брязкає. — Стули свій писок, інакше я…

Затикаюся просто тому, що двері знову відчиняються, і до зали тихо прошмигує офіціантка. Але навіть заради пристойності не можу вгамувати в собі весь той спектр емоцій, що вже б'є через край.

Я провів із Христиною менше двадцяти хвилин і за цей час придумав мільйон способів, як би вбив її, якби був кілером. Хіба це нормально?!

— Чого приперлася, не бачиш, ми спілкуємося?! — крикнула Христя, зганяючи на офіціантці злість.

Дівчина якраз стала позаду мене, і я чітко розчув, як вона пробурчала:

— А я думала, тут іде спаринг двох рестлерів…

І голос такий знайомий, але немає часу думати, мене вже криє від усієї цієї ситуації:

— Христино, ти настільки огидна, що мені соромно просто перебувати поруч із тобою. Або змінюй свій паскудний характер, або шукай альфонса, який буде покірно вилизувати тобі ноги, мовчки ковтаючи всі образи.

— Та хто ти такий, щоб умови мені ставити?! — волаючи, вона знову ввімкнула режим бензопили. — Кому ти потрібен із причепою у вигляді сина? Та ти маєш бути вдячний, що я взагалі подивилася в твій бік і милостиво погодилася на шлюб! Думаєш, я не в курсі, що мій батько тобі пообіцяв продати землю за копійки, якщо одружишся зі мною?!

Вона? Милостиво погодилася?! Бачить Бог, я намагався якось порозумітися з Христиною, але… жодна земля на світі того не варта!

Усе, це була остання крапля, терпіння луснуло, як повітряна кулька, до якої піднесли голку.

Та пішла вона під три чорти! Ну, правда, я краще інвестую всі свої заощадження для вирощування картоплі десь на Марсі, ніж буду принижуватися перед нею та її батьком заради квадратних метрів. Та я охочіше одружуся з першою зустрічною, просто щоб виконати заповіт, який нерозумно залишив мій дід.

— Схаменися, я не одружуся з тобою, — хмикаю, бо бачу затяту самовпевненість на її обличчі, і, обернувшись до офіціантки, злісно вишкіряюся.

Та-а-а-к, хто ти тут у нас? О-о-о! Так це ж моя аферистка! Чудово, ти ж хотіла мене в ролі батька для доньки?! Отримай і розпишись!

Щоб дізнатися її ім'я, одразу пірнаю очима на нагрудний бейдж, і посмішка на моєму обличчі стає ще ширшою. Бінго. Пастка зачинилася, Аліночко. Відсьогодні ти тепер моя!