Глава 5

МАЯ

Обертаюся до чоловіка спиною, бо мені страшенно соромно перед ним за свою вимогу. Але якщо я вже погоджуюся на це божевілля, то хоч хай буде з користю. Але тепер не впевнена, що він погодиться, бо ж сума то пристойна.

— Навіщо тобі такі гроші?

Раптом чую за спиною зірваний голос чоловіка. Ледь всміхаюся сама собі. Отже, зашкодував таку суму. Ну, що ж, цього слід було чекати. Обертаюся. І, обіймаючи себе руками, чесно відповідаю.

— В мене борги. І мені терміново потрібні кошти.

Він хмикає з хвилину, дивлячись на мене.

— Має, ну ти ж розумієш, що за таку суму ти не тільки повинна вийти за мене заміж, а ще й бути мені дружиною. Як мінімум фіктивною, як максимум справжньою.

— На справжню я не згодна. У мене хлопець є. — в душі зітхаю, бо якби Антон дізнався про цю аферу, то точно б покинув мене. І цього боюся найбільше. Хоча я переконана, що він і так піде, як тільки ми з мамою опинимося на вулиці.

Привабливий красень пильно дивиться на мене з хвилину, а тоді цілком серйозно заявляє:

— Гаразд. Я згоден заплатити тобі таку суму, але за це ти будеш мені фіктивною дружиною не менше трьох років.

Великими очима дивлюся на чоловіка. Ще три місяці куди не йшло, але три роки... Це перебір, я не можу на таке погодитися.

— Це забагато. — ошелешено випалюю.

— Мільйон доларів теж немало. — сухо нагадує він.

Я з хвилину мізкую. І мислю зараз не тільки у своїх інтересах. Бо як нам з мамою заблокують рахунки та накладуть арешт на все майно, тоді ми справді опинимося на вулиці. Тому це не тільки нереальний шанс, а й реальний вихід із ситуації.

— Я згодна. — невпевнено видавлюю. — Але я повинна знати, що ти мене не обдуриш. Бо якщо це станеться, я всім розповім правду.

Він, примружившись, з хвилину дивиться на мене, а тоді досить впевнено випалює:

— Домовилися. Але шлюб відбудеться просто зараз, через кілька хвилин, — нагадує. — А всі формальності узгодимо завтра.

— Я зрозуміла. — відмахуюся і відчуваю, як мене охоплює тремтіння.

— Матвію, — прочиняє двері Леон, і коли чоловік входить до нас, він наказує: — Владнай все у Палаці для вінчань. Хай ім’я моєї нареченої замінять на ініціали цієї дівчини.

— Мені потрібні паспортні дані, — заклопотано кидає Матвій. — Має, ви надасте мені їх?

— В мене паспорт у сумочці.

Покидаємо кабінет господині салону, і я йду у кімнату, де переодягалася. Матвій іде за мною, а Леон розмовляє про щось з Альбіною Романівною. Віддаю свій паспорт Матвію, який іде з салону, наказавши Леону чекати його дзвінка.

Стрілецький же тим часом оплачує одяг, який зараз на мені, та всі аксесуари. І, подякувавши власниці салону, просить мене на розмову. Я реально вся тремчу, не можу заспокоїтися. А ще мені потрібно зателефонувати мамі. І попросити, хай терміново когось знайде мені на заміну. Повідомляю про це Леона і набираю маму, доки він терпляче чекає.

— Мамо, я затримуюся. Я не знаю, доки триватиме фотосесія. — обманюю, намагаюся, аби моя брехня виглядала правдоподібно.

— Має, кого я зараз знайду? Часу обмаль, — обурюється мама. — А я тобі казала, не гонися, бо коли-небудь вийде накладка.

— Ма, не бурчи. Я дуже тебе люблю. Ти ж знаєш, нам гроші потрібні терміново. — нагадую.

— Дитино, часу занадто мало, а сума нереально велика. У нас все одно не вийде. — здавлено, з відчаєм каже вона.

— Мам, у нас все вийде. Не смій вішати носа. Чула?

Поруч прочищає горло мій фіктивний наречений, вказуючи на годинник. Я розумію, що повинна завершувати розмову. Прощаюся з мамою, кажу, як сильно я її люблю. І прошу не хвилюватися.

Мені соромно за свою брехню, але це єдиний вихід не опинитися на вулиці. Бо тоді я навряд чи буду потрібна своєму Антону. Я ж чудово розумію, що він зі мною через мій статус. Зрештою, він сам цього не приховує.

Поклавши слухавку, вимикаю телефон і пильно дивлюся на чоловіка. Усвідомлюю: цей красень занадто відомий, аби все минуло тихо. Можу тільки уявити, скільки галасу здійметься, але нехай. Якщо він оплатить мої послуги фіктивної дружини, то воно того варте.