Частина 2. «Кіготь»: керований боєприпас вертикальної війни

Дешевий FPV сильний не досконалістю, а масовістю. Сотні розосереджених дронів можуть накопичуватися навколо дорогої наземної машини швидше, ніж вона встигає витрачати й поповнювати боєкомплект.

Тому відповідь не обов’язково полягає у створенні ще дорожчої антидронової машини. Сенсори, управління та основний запас ефекторів можна винести на висоту, а вниз відправляти дешеві одноразові боєприпаси.

Один із можливих елементів такої системи — «Кіготь».

🛸Не ракета і не звичайний дрон

«Кіготь» — компактний керований боєприпас, який скидається з повітряного носія на висоті приблизно 5–7 км.

У базовій версії він не має:

• маршового двигуна;

• великої батареї;

• складної системи тривалого польоту.

Висоту йому вже надав носій, а енергію атаки забезпечує гравітація.

Орієнтовна стартова маса базового варіанта — 3–6 кг. Приблизно 0,3–1,5 кг може припадати на компактний термінальний модуль, склад якого залежить від версії: датчик, система безпечного зведення та засіб ураження. Решта — корпус, рулі, приводи, камера, обчислювач, зв’язок і джерело живлення.

⬇️Швидкість падіння

Для компактного обтічного «Кігтя» реалістичним робочим діапазоном можна вважати:

• 150–220 м/с у швидкісному пікіруванні;

• 80–140 м/с після гальмування на термінальній ділянці;

• час спуску з 6 км — приблизно 40–70 секунд; за інтенсивного гальмування він може зрости до 80 секунд. Значення залежать від маси, ефективної площі опору та режиму гальмування.

Чотири решітчасті рулі, подібні за принципом аналог grid fins, потрібні не для повноцінного планерування. Їхнє завдання — стабілізувати корпус, виконувати обмежені бокові корекції та збільшувати опір, коли швидкість стає надмірною для точного наведення.

Великі горизонтальні площини потрібні вже іншій модифікації — «Кігтю-П», який повинен не просто падати, а планувати на кілька кілометрів убік.

⚡Енергія удару

Навіть без бойової частини п’ятикілограмовий корпус на швидкості 150 м/с несе приблизно 56 кДж кінетичної енергії. На швидкості 200 м/с — уже близько 100 кДж. Ці значення відповідають швидкісному пікіруванню до гальмування. Після зниження швидкості до 80–140 м/с той самий корпус зберігає приблизно 16–49 кДж.

У разі геометричного влучання такої енергії, ймовірно, достатньо для критичного пошкодження рами, батареї, двигунів або електроніки FPV та більшості малих дронів. Однак сама енергія не визначає загальну ймовірність ураження: вона також залежить від якості супроводу, наведення, взаємного положення цілі й боєприпасу та роботи термінального модуля.

Проте ставка лише на пряме влучання створює занадто високі вимоги до наведення. Компактна осколкова БЧ може частково перекривати помилку наведення, але ураження при прольоті поруч можливе лише за наявності неконтактного датчика, системи безпечного зведення та самоліквідації у разі промаху. Без цих елементів слід розраховувати тільки на контактне ураження.

✈️Як відбувається атака

Висотний сенсорний ешелон — радари, оптика, пасивна радіорозвідка та інші БПЛА — виявляє ціль і прогнозує район зустрічі. Для командного наведення система має безперервно супроводжувати не лише ціль, а й сам боєприпас; альтернативою є передавання «Кігтем» власної оцінки положення та швидкості за даними бортової навігації.

Далі:

сенсор → класифікація → розрахунок точки зустрічі → скидання → супровід цілі та «Кігтя» → корекція → захоплення камерою → підрив або зіткнення.

Основну частину шляху «Кіготь» проходить за зовнішнім цілевказанням. Власна камера потрібна на завершальній ділянці, коли ціль уже знаходиться в обмеженому секторі. Для компактної оптики реалістичним початковим орієнтиром є захоплення цілі на відстані від кількох сотень метрів до приблизно 1 км за сприятливої видимості й точного зовнішнього наведення. Дальність 1–3 км варто розглядати лише як ціль розробки для вузькопольної стабілізованої оптики, а не як гарантовану характеристику.

🤖Не тільки проти FPV

Антидронова роль — базова, але не єдина.

Залежно від бойового модуля «Кіготь» може застосовуватися проти:

• FPV і малих бомберів;

• наземних операторських та ретрансляційних вузлів;

• відкритої живої сили;

• антен, камер, радарів і засобів РЕБ;

• неброньованих автомобілів;

• легкої техніки та відкритих бойових модулів.

Звісно для роботи по броні потрібна окрема версія з кумулятивним або багатоцільовим модулем і прямим влучанням у верхню проєкцію. Це вже дорожчий «Кіготь-У», а не той самий масовий антидроновий боєприпас.

Спроба зробити один універсальний «Кіготь» для всіх цілей майже неминуче збільшить масу й ціну. Раціональніше мати спільний корпус та кілька змінних бойових модулів.

🔄Економіка системи

Якщо корисне навантаження 300 кг охоплює і боєприпаси, і касети, механізми скидання та резерв маси, реальний боєкомплект залежить від маси окремого виробу: орієнтовно 40–50 «Кігтів» масою 5–6 кг або 50–60 виробів масою 4–5 кг. Шістдесят боєприпасів по 5 кг самі важать 300 кг і не залишають запасу для касет та механізмів скидання.

Рівень близько $1 тис. можна розглядати лише як граничну довгострокову мету для максимально спрощеного серійного варіанта без дорогої власної головки самонаведення. Це не прогноз ціни готового бойового виробу: фактична вартість залежатиме від сенсорів, приводів, каналу зв’язку та системи безпечного зведення.