Війна Далеких Земель Том 1

РОЗДІЛ 5: ПЕРША СПРОБА ПОГУБИТИ Частина 5

Сіам, керована тим самим інтуїтивним відчуттям, що й її брат, прибігла до будинку Вандана якраз у ту мить, коли тиша розірвалася останнім хрипом Затея. Забігши до напівтемної кімнати, вона в паніці почала кликати жриць. Побачивши посеред спочивальні Латмія з клинком у руці, дівчина полегшено видихнула — з братом усе було гаразд. Проте наступної миті її погляд упав на ложе, біля колони якого лежала абсолютно бездиханна зовнішня оболонка Вандана. Серце Сіам стислося від дикого, німого болю. Король уже встиг посісти особливе місце в її душі, і зараз дивитися на його мертве тіло було понад її сили.


На її відчайдушний заклик настільки швидко, наскільки дозволяла левітація, прибули головні наставниці. Оцінивши ситуацію та застиглі тіла трьох замаскованих демонів, жриці зрозуміли, що діяти треба негайно. Випадок був надзвичайно важким — вібраційний вихор повністю від'єднав дух від тіла.
Наставниці стали навколо нерухомого Вандана. Вони заплющили очі, поєднали свої нижні пари рук у сакральних жестах споглядання і почали виснажливий обряд повернення, волаючи безпосередньо до самого Духа Висоти. Це була Вища магія чистих вібрацій, здатна пробити межі світів та вимірів.


___


Тим часом Безсмертний Дух Вандана вже перебував далеко за межами Повітряного царства — у величній, залитій м'яким вічним світлом тиші Міста Славних Тіней. Тут не було болю, не було загрози з боку цитаделі. Вандан із неймовірною радістю побачив перед собою свого загиблого наставника Медро, який насолоджувався тут вічністю. Вони міцно обійнялися, як батько й син після довгої розлуки.


Проте Медро, хоч і був щиро радий зустрічі, відсторонився і тривожно подивився в очі молодого короля.
— Вандане… Що з тобою сталося? Чому ти тут? Що з нашим народом? — швидко заговорив Медро. — Я й сам уже давно не спостерігав за вами з тіні, але часто підтримую тонкий зв'язок з Оланою, вона мені все розповідала крізь сни та духовні практики. Вандане, ти не повинен тут бути! Що з твоїм тілом?
— Я не знаю, Медро, — розгублено відповів Вандан. — Мене ніби силою стягнуло з власного тіла, розірвало навпіл… І ось я тут. Наставнику, я такий радий тебе бачити.


— Я теж, Вандане, але тобі тут абсолютно не місце! — Медро заговорив суворіше, підштовхуючи його дух назад до кордону світів. — Ти потрібен нашому народу. Ти новий король царства Повітря, на твоїх плечах тримається Уклад честі. Я чую, як Олана і Вена вже кличуть до Вищості. Твоє тіло ще придатне для життя, вони тримають його. Ти маєш повернутися і виконати свій королівський обов'язок!


Потужний, сакральний ментальний потік силою висмикнув внутрішнє єство Вандана з Міста Славних Тіней, повертаючи його крізь шари вимірів назад, у світ, де панували сутінки.


Вандан різко розплющив очі. Судомно вдихнувши повітря, він спробував піднятися з підлоги. Його Безсмертний Дух знову з'єднався з оболонкою. Проте Олана, щойно помітивши, що король прийшов до тями, не дала йому піднятися. Жриця опустилася поруч і миттєво занурилася своїм ментальним полем у його єство, жорстко зчитуючи кожну вібрацію. Повернення з таких глибин було небезпечним: у порожню плоть міг легко вселитися інший, приблудний або навіть темний дух, і Олана ретельно перевіряла Вандана на будь-які ознаки одержимості чужою сутністю.


— Хто ти? Назви себе через пам'ять роду, — суворо зажадала Олана, тримаючи руку на амулеті кукжі, що лежав на його чолі. — Згадай свого батька, царя Турнума. Згадай момент, коли він тебе навчав. Згадай свою матір Тіманну і те тепле світло, яке вона залишила у твоєму ланцюжку предків.


Вандан, долаючи нестерпний біль, чітко й без помилок відтворив у пам'яті ці епізоди дитинства та юності, які знав тільки він один. Його внутрішнє поле залишалося чистим, без жодного натяку на приховану одержимість. Олана полегшено видихнула і прибрала руку:
— Це він. Дух чистий. О, Вандане, якби не Латмій... Я не знаю, чи змогли б ми тебе врятувати.


Вандан повільно підвівся, відновлюючи контроль над рухами. Він підійшов до Латмія, який усе ще оговтувався після запеклого бою, і щиро, міцно стиснув його руку:
— Дякую тобі, Латміє. Твоя воїнська інтуїція врятувала мене і весь наш устрій.


Після цього король повернувся і поглянув на Сіам. Дівчина стояла трохи осторонь, її очі все ще блищали від нещодавніх сліз переляку. Вона тихо, з глибоким хвилюванням запитала:
— Як ти почуваєшся, Вандане?


Між ними миттєво виникла тривала, глибока пауза. Вся кімната, жриці, тіла загарбників — усе ніби зникло. Вони просто мовчки дивилися одне одному в очі, відчуваючи дивне й незрозуміле тепло, яке неможливо було пояснити словами. Цю емоційну напругу тактично, але рішуче перервав Латмій. Він підійшов, м'яко взяв сестру за плече і сказав:
— Ходімо, Сіам. Уже настає ніч, Вандану потрібен спокій.
Вони коротко попрощалися і вийшли з будинку, залишивши Вандана з наставницями.


*****


Наступного дня планери-розвідники демонів намагалися підійти ближче до повітряного простору міста, щоб зафіксувати наслідки таємної диверсії. Сфокусувавши оптичні прилади, вони помітили Вандана біля Ради. Проте розлючені нічними подіями патрулі Кола захисту діяли на випередження. Вартові повітря засікли ворогів здалеку і ледь не збили їх, атакувавши потужними потоками закрученого повітря, яке жорстоко жбурляло загарбників назад у низину. Перелякані розвідники втекли й поспішили доповісти царю те, що бачили Вандана живим, неушкодженим і повним сил.


Коли ця звістка дійшла до цитаделі, всередині фортеці наче вибухнула підземна жила. Касс був у несамовитій люті.
Командувач Втілм стояв посеред головного залу, закам'янілий від внутрішнього шоку. На відміну від царя, він ще не знав деталей, але відсутність будь-якого сигналу чи бодай короткої звістки від його таємної групи говорила сама за себе. Вони не повернулися до визначеного часу закриття брами.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше