ДРУГА КНИГА ДИЛОГІЇ
Глава 1
Єва вийшла з лікарні й важко привалилася спиною до стіни будівлі. Гроші, їй потрібні гроші. Багато грошей. Операція батька зроблена в борг, остання готівка пішла на ліки для вечірньої крапельниці, на ранкову крапельницю грошей немає. Матері дозволили переночувати на кріслі в коридорі, поки батько перебуває в палаті інтенсивної терапії, а от Єві ночувати нема де: Ланські далеко не єдині, хто окупував лікарню та турбується за життя близьких.
Зараз життя батька залежить від сили та витривалості його організму. На жаль, лікарі не дають жодних гарантій. Переживе цю ніч – тоді є шанси, а якщо ні... То, як це не сумно, колишнього ділка бізнесу і поховати нема за що. Витерши сльози, які знову виступили в куточках і так добряче припухлих очей, дівчина озирнулася. Куди йти? Що робити? Де дістати гроші на вже зроблену операцію та майбутнє дороге та тривале лікування?
Повільно рухаючись по доріжці лікарняного дворика у бік огорожі, за якою ряснів потік машин, Євангеліна відчувала себе неприкаяною. На місто вже давно опустилися сутінки, і всі нормальні люди поспішали додому, щоб ситно повечеряти, напитися ароматного чаю та відпочити після робочого дня. А колишній спадкоємиці родини Ланських навіть перекусити нема чого. Її банківська картка цілком очікувано заблокована, а шоколадку, на яку вдалося наскрести дріб'язкові гроші, що залишилася після купівлі ліків, дівчина залишила матері.
Від безвиході дійсності хотілося одночасно плакати і кричати. Друзі та колишні компаньйони батька, з якими ризикнула зв'язатися Єва, вже відмовили під найрізноманітнішими приводами. Хто б сумнівався, що від колишньої дружби не залишилося й сліду: варто комусь впасти на коліна, інші з більшою ймовірністю його затопчуть, щоб остаточно позбавитися конкурента, ніж подадуть руку. Так, затопчуть і спробують стерти з лиця землі, як це зовсім недавно зробив Макс.
«Згадай чорта – він і з'явиться...»
Євангеліна завмерла біля хвіртки, дивлячись на колишнього однокласника. Максим стояв увесь в чорному, спершись на капот такої ж чорної іномарки, припаркованої з протилежного боку дороги. Воістину сам диявол на вороному скакуні останньої моделі. Світло вечірніх вогнів надавало йому ще більш демонічного вигляду, що викликало бажання скоріше зникнути з його поля зору.
Склавши руки на грудях, Максим мовчки буравив дівчину поглядом, в якому відчувалася перевага, ніби Єва справді не мала іншого виходу і єдиний шлях – іти до нього на уклін. І що далі? Сказати, що згодна на всі умови і готова бути служницею у власному будинку? Дозволити остаточно розтоптати себе і змішати з брудом? Ну вже ні! Якщо й просити допомоги, то тільки не в нього, не в цього володаря пекла в людській подобі. Але тоді як вчинити та до кого звернутися?
Ненароком прийшли думки про колишніх наречених. Може, на згадку про минулі стосунки і шлюбні союзи, що майже відбулися, вони... Та ну ні, дурниці які! Вона так раділа, що нарешті змогла розірвати стосунки з цими снобами, щоб тепер знову з'являтися на їхньому горизонті. Залишалися подруги, хоча справжніх подружок дочки голова сім'ї Ланських вже давно розлякав і його зусиллями в оточенні Єви були лише нащадки його приятелів, що підходять за статусом, але тепер дружно відвернулися від «невдах».
Проте треба щось придумати, не може ж не бути виходу! Для початку варто хоча б знайти місце, де можна схилити голову та дочекатися світанку. Може, таки повернутися до лікарні і подрімати до ранку десь на лавці в коридорі? Хоча... Ну повернеться вона, але ж від цього гроші на ліки самі собою не з'являться. А так... Здається, є ломбарди, які працюють допізна. Багато отримати Єва, зрозуміло, не розраховувала, але за годинник, перстеник, сережки та ланцюжок можна дещо виручити, щоб вистачило хоча б на найближчі пару-трійку днів і найпростіші харчі, а паралельно придумати щось із роботою.
Інтуїція підказувала, що намагатися влаштуватися на службу в офісі в якійсь серйозній компанії зараз все одно марно. По-перше, репутація у цій сфері у Ланських ґрунтовно зіпсована, та й зарплатню можна буде отримати лише за місяць (на аванс і сподіватися не варто). Можна, звичайно, вибрати щось простіше, але й там матеріальної винагороди найближчим часом також не бачити. А гроші потрібні Єві тут і зараз. Отже, залишається щось позмінне з договором про щоденну оплату. Піцерія, кафе, ресторан, де можна отримати чайові... Та хоч би і роздача аркушівок! Аби скоріше заплатили. Ну а спати і справді доведеться в коридорі лікарні на вільній лаві, якщо така знайдеться, а далі...
Євангеліна чудово розуміла, що все це по воді вилами писано і таким чином вона не вирішить проблем, але просто не могла сидіти і нічого не робити. Так, шукати проти ночі ломбард дуже і дуже ризиковано, можна нарватися на проблеми і позбутися не тільки останніх прикрас, а й втрапити в куди більші неприємності, так що логічніше було б перейти дорогу, підійти до Державіна і... Проте все всередині неї противилося цьому боягузливому рішенню.
Та й сам Макс не робив запрошуючих жестів або спроб наблизитися, просто дивився і вичікував, що ж вона зробить, чи наважиться поступитися власними гордістю та гідністю, чи прийме його допомогу. Якщо, звісно, він справді допоможе, а не захоче познущатися і позлорадитися, щоб потім виставити її ні з чим на потіху натовпу, як уже чинив, коли вкидав у мережу скандальні знімки, через які ім'я Єви полоскали на кожному кутку.
І чим більше дівчина про це думала, тим більша образа стискала серце, тому йти до колишнього однокласника здавалося не просто неправильним, а неприйнятним. І в той же час... Насувається ніч, живіт стогне від голоду, матусі теж треба щось поїсти, зранку батькові необхідна крапельниця, на яку немає коштів... Якщо, звичайно, батько взагалі доживе до ранку.
#667 в Сучасна проза
#3679 в Любовні романи
#1704 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 25.11.2022