Глава 3

Зараз те, що відбувалося з Максом в школі, називається булінгом, але тоді Державін вважався просто вигнанцем і лузером, і з цим доводилося якось жити. Вигнанців не можна любити, їм взагалі небезпечно з кимось зближуватися, бо можна накликати неприємності на предмет власної симпатії. Але Макс усе одно кохав, тихесенько, намагаючись, щоб ніхто не помітив. Хоча інші, напевно, навіть думки не припускали, щоб «непотріб», яким інші його вважали, міг на щось сподіватися, якщо справа стосувалася шкільної принцеси.

Треба віддати належне Світланці, та Єві мало не в рот заглядала, «оберігала» від усіх і вся і посилала інших дівчат по дрібних дорученнях типу принести булочку з їдальні або взяти в бібліотеці потрібну книгу. Незабаром Полежаєва просто монополізувала місцеву зірку і стала для неї незамінною. А потім настала та злощасна дискотека на честь 8 березня, коли у Максима злетіли гальма і він ступив у прірву.

Що його змусило вийти з тіні? Чому знову зважився на відкритий бунт? Зараз він смутно пам'ятав, що його зачепили висловлювання однокласників. Якраз напередодні свята вони обговорювали, скільки в класі хлопчиків, а скільки дівчаток, плануючи, хто з ким буде сидіти, коли батьки накриють для них солодкий стіл. І Макса елементарно не порахували, немов він був порожнім місцем. Потім хтось про нього згадав, а інші тільки посміялися.

– Поруч із ним все одно сидіти ніхто не захоче. Нехай цей голодранець взагалі не приходить.

Але Макс прийшов. Його батьки не здали грошей на солодкий стіл (вірніше, не мали можливості здати), тому він дійсно був там зайвим, але йому й не потрібні всі ті солодощі, які матусі розклали для своїх чад і від аромату яких у нього забурчало в животі, а рот наповнився слиною. Ні, він з'явився на дискотеці для іншого. Максим прагнув показати: він не порожнє місце! Показати в першу чергу їй, Єві.

Удома він збирався дуже ретельно. Випросив у батька білу сорочку, в якій той був на весіллі, і закотив рукави. Батьківські весільні штани перетягнув ременем і підкотив усередину, щоб було не так помітно, наскільки вони завеликі. Старенькі черевики зафарбував чорним маркером, щоб не так видно було потертості. А волосся... Макс довго сидів у ванній і вкладав його водою, щоб вийшло як у хлопців у тому модному журналі, який Євангеліна нещодавно показувала Світланці.

Чи варто казати, наскільки ризикованою була затія Максима запросити Єву танцювати, будучи обряженим подібним чином?! Тепер-то він розумів, що виглядав того разу абсолютно безглуздо, але тоді подібний прикид здавався йому дуже навіть непоганим.

У будь-якому випадку, це було найкраще і найошатніше, що доводилося йому одягати за останні років зо три. І Макс, зібравши в кулак усю свою рішучість, на дерев'яних ногах підійшов до Ланської і неслухняними губами запросив танцювати. Зціпивши тремтячі руки в кулаки, він дивився на неї і сподівався... сподівався хоч так пробитися до предмету ніжних почуттів, розраховував на диво або хоча б на людське ставлення.

Не вийшло, все пішло прахом, а цей день став переломним у його житті, став початком кінця...

Ні, так легко Макс від своїх почуттів не відмовився. Як справжній борець, після дискотеки він зробив ще кілька спроб поспілкуватися із зазнобою, але тепер вже наодинці, щоб всілякий набрід не заважав, проте виловити Єву все ніяк не вдавалося. У той же час на нього хлинула нова хвиля знущань. Він виліз зі своєї шкарлупки і заповз на заборонену територію, чого йому ніхто і не думав пробачати. Максима дражнили і висміювали майже до самого кінця третьої чверті, банальна відмова, з якою стикаються багато хлопчаків, вилилася в якусь гіпертрофовану форму.

– А якби тебе запросив цей голодранець, – запитав Боря в одної з дівчат, – ти б пішла з ним танцювати?

– З глузду з'їхав?! – жахнулася та. – Я краще з твоїм собакою станцюю!

І таких питань-відповідей було безліч...

А Макс намагався триматися і зробив ще декілька спроб завести розмову з Євою, тепер уже прикриваючись навчанням. Але Ланська відверто цуралася його, немов боялася, що її теж не залишать у спокої, заговори вона з ним. Чи їй просто було настільки огидна його компанія? Причаївшись у роздягальні, Максим слухав її розмови з подругами, але вийти не наважувався. Не наважувався до тієї самої п'ятниці, коли до весняних канікул залишався всього тиждень.

В той день однокласниці після уроків обговорювали спільний похід у кіно на канікулах. Класний керівник взяла квитки для всього класу, крім однієї людини, і цією людиною, зрозуміло, був Макс, тому що у нього не було на це грошей.

– Як добре, що це убоїще не піде з нами, – авторитетно заявила Світланка, надягаючи куртку.

– Ага, він усіх нас тільки зганьбить, бомжара, – підтакнула Женька.

– Єво, як ти йому ще в пику безсоромну не плюнула?! – здивовано запитала Анька. – Цей ущербний лапи до тебе тягнув. Фу-у-у... Мене б на твоєму місці просто вивернуло.

– Угу, прямо на нього! – розсміялася Танька.

– Вивернуло? – гаркнув Макс, виходячи з укриття, бо не міг більше все це слухати. – Ну так нехай вивертає, ось він я! – і ступив до неї.

Дівчата зойкнули і відсахнулися, а троє пацанів, які нещодавно підійшли і теж шкірились на балаканину цих базікалок, навпаки, обступили Макса, немов тільки й чекали можливості розім'яти кулаки.

– Хто це у нас тут голос подав?! – хмикнув Сергій.