Розділ 33. Харизматичний кадр

Переконався, що у відрядженнях з начальством є певні переваги. Оскільки всі організаційні клопоти звалив на власні плечі доктор Грег. Вкрай обережний чоловік цю місію обрав для себе добровільно, тож я, не привертаючи уваги, відійшов від справ. Піддакуючи, не став обмежувати викрутаси боса, а просто «падав», так би мовити, «на хвіст».

Поїхали у офіс до замовника. Там нас зустріли, наче давніх друзів. Аякже! Наші інженери та місцеві, аргентинські, ми знаємо один одного вже не перший рік. Багато витратили сил, коли разом обладнання «вмовляли», щоб добре працювало. Тому й спаявся міцний колектив. Колеги запросили на обід з вином та пригостили свіжиною. Такого смачного «асадо» ще не куштував. Хильнувши келих, аргентинці по-братерськи підкололи, мовляв, чого ж ти нам даєш жіночі імена? То Алехандро та Франциско, почули ніби називаю хлопців Алехандра та Франциска. З моїм акцентом, вимовляю надто м’яко «о», а для людей воно звучить наближеним до «а». Всміхаючись, пообіцяв товаришам миттєво виправити неприємний ґандж, й почав робити значно чіткіший наголос на «о».

Тим часом доктор Грег знайшов для себе ідеального шофера. Хоча автівка не така вже і нова, але харизматичний кадр! Англійську мову знає, ще й балакучий до нестями! Поки кудись доїдемо – розкаже всі плітки! Історій море, кожен раз нова. Потішив байкою, як Марадону закликали стати президентом. Тоді очолить їх найпопулярніший у світі футболіст! Та зупинило те, що він політик паршивенький. Хоча спортсмен відмінний, а от як людина – так собі… Розважив епопеєю парламентських дебатів з дурного приводу розмалювати Касу-Росаду у сучасні барви. 

– Ото безмозглі! - скаржився водій, - Це ж президентська резиденція! Її споконвіків фарбують у рожевий! Тому вона і називається «Росада»! Нас засміють за розцяцькований будинок! Який же з нього «ла пут-та мадре» Рожевий Дім?!

– Тоді вам доведеться окрім кольору, ще й відповідну назву підібрати! - я втрутився у розповідь, - Адже не може жовтий дім називатися «Росада». Це ж буде мати вигляд як відвертий стьоб!

– А я про що?! - завівся аргентинець, - Позасідали безголові у парламенті! Капець!

Підкреслюючи жестами своє незадоволення обранцями народу, він би ще довго емоційно лаявся на «нетямущих бовтунів». На щастя, ми вже під’їжджали до готелю, а то би Мурчик вискочив й попереду побіг. 

Практичний чоловік заздалегідь випитував про наші плани на найближчий термін і завжди вчасно на своїй автівці під'їжджав. Здається, він її любив ще більше за дружину, бо ніжно гладив і до блиску натирав. Свою машину називав «Ель-Туту», якби дозволили, напевно в ній би спав! Жалівся, що «Ла-Наве» – попередниця, служивши вірно й справно, сказилася. Зганьбила водія! Пустунка зрадила, заглохнувши на завантаженій дорозі. Та ще й зробила неабиякий затор. Прибігли поліцейські: “Забери корито!” А ця «путана» не заводиться і все! На вулиці зчинився галас та велика сварка… Тож врешті-решт у шофера увірвався терпець. 

– Тоді я так розсердився на витівки «Ла-Наве», що ладен був вже здихатись її! Дав поліцейському ключі, мовляв, роби, що хочеш, раз такий розумний! Та й геть пішов, образившись на всіх.

– Нормальний хід! - я ледь не лус від сміху, яскраво уявляючи епічний тарарам, - То чим скінчилася оказія?

– Побігли доганяти! Так і ловили із ключами від машини у руках! А потім кляту «Наве» разом пхали по дорозі, - погладжуючи долонею кермо, чоловік прошепотів, - «Ель-Туту», ну ти ж мене отак не підведеш?

Під час вкрай емоційної історії про зрадницю-автівку ми раптом опинилися у центрі скупчення машин. І ні туди, і ні сюди! Тут доктор Грег вже починає нервувати. Я підколов таксиста, чи часом не «Ла-Наве» комизиться та демонструє свій крутий характер? Але водій, насупившись,  настільки люто зиркнув, що довелося, стушувавшись, прикусити язика. Мій недоречний жарт образив аргентинця, бо здуру посягнув у чоловіка на святе. 

Відчинивши вікно, таксист просунув голову у отвір і щось гукнув до поліцейських, які нахабно перекрили рух. Після хвилини емоційних перепалок зі стражами порядку шофер нам повідомив свіжу новину. Мовляв, гелікоптер із президентом на борту ось-ось прибуде до резиденції Каса-Росада. Поїдемо, коли він приземлиться. Через хвилину-дві над нами зашуміло і невеликий гвинтокрил сів на майданчику біля Рожевого Дому.

– Ось! Ось! Дивіться! Там наш голова країни! - пишаючись, мовив аргентинець, бадьоро тицяючи пальцем у маленьку цяточку за склом.

– У вас всі знають, хто де ходить і куди літає? - жахливо вразився повним бедламом доктор Грег.

– Не все, але багато що одне про одного тут кожному відомо. 

– Кошмар! - підсумував мій бос.

Начальника настільки вразили слова харизматичного таксиста, що він сидів тихесенько, неначе мишеня. Добравшись до готелю, доктор Грег «порадував» таксиста, мовляв, надалі ми будемо використовувати інший транспорт. Шофер скривився, але промовчав. Мені аж стало шкода чоловіка, адже той нібито нічого злого не зробив. У холі Хілтона я поцікавився у боса, чим провинився наш веселий дядько? Та відповідь «оригінала» вбила наповал! Мовляв, нічим не завинив, а просто час настав міняти і маршрути, і автівку.

– Навіщо?! - вирячив на Мурчика баньки, - Хто нас збирається у Аргентині викрадати?

– Це правила безпеки іноземців за кордоном. Ти ж корпоративні тренування та інструкції пройшов?

– Авжеж пройшов! От замість того, щоб робити діло, сидів перед комп’ютером і тільки гаяв час! До чортиків наслухався залякувань та надивився нудних і цілком абсурдних фільмів. Кати ще й змусили здавати тест по тій галіматьї! Дурні сертифікати потім треба  друкувати і з ними пертися у відділ кадрів! Аби підтвердити, мовляв, тримайте доказ – я екзамен склав!