Пролог

Бенет схилився над бездиханним тілом Лів.  Її охопила білосніжна туга димка, що означало - часу залишалося зовсім не багато.  Йому необхідно прийняти рішення прямо зараз.

Тіарнак розплився в широкій задоволеною усмішці, смакуючи свою перемогу.

 - Зважуйся ж, невизнаний!  Що тобі втрачати?  Вона і так вже мертва.  - Тіарнак розкинув руки в сторони поширюючи навколо свою невидиму, але відчутну енергію.

 - На мене твоя сила не діє, Тіарнак!  - спокійним тоном відгукнувся Бенет і встав з колін.

Ще один раз він подивився на свою кохану, обличчя якої застигло в блаженній усмішці.  В усмішці, з якою вона видавила з себе останні слова любові.  Її холодні білі руки лежали складеними на животі.  Бенету здавалося що вона спала.  Але він на власні очі бачив прокляту чашу з отрутою, яку Лів пригубила і володарку лісу, яка наслала смертельні чари на його кохану.

 - Твоя душа в обмін на її життя!  - повторив нетерпляче Тіарнак.

 - Умови?  - коротко спитав невизнаний.

 - Вона прокинеться, але не буде тебе пам'ятати.  Її душа залишиться такою ж чистою як і була раніше.  Твоя ж - буде належати мені.

 - Це значить - Лів не тільки втратить пам'ять, але потім зненавидить мене?

Тіарнак знову диявольськи посміхнувся.  Його зовнішність притягувала погляди смертних своєю неповторною красою, але Бенет бачив його справжню сутність.  Пророслі ікла в цій усмішці, чорну смоляну ауру яка окутувала викрадача душ немов туман.

 - Така дрібниця!  На кону життя твоєї коханої.

Бенет знав, що як тільки дасть згоду - його душа перетворитися в таку ж непроглядну чернь, яка оточує Тіарнака, а значить - у нього просто не буде шансів повернути чисту любов безгрішної і невинної Лів.  Якщо він не погодитися продати свою душу - вона не воскресне, а якщо продасть - буде жити вічно.

 - А моя пам'ять?  Я хочу знайти цю тварюку отруївшу Лів!

 - О!  Я буду тільки радий якщо ти додаси до своєї спаплюженої душі гріх помсти!

Бенет знову подивився на Лів.  Її повіки були міцно зімкнуті, губи відкриті ... Вуста, які більше ніколи він не зможе поцілувати.  Він погладив свій скарб по ніжним рукам, розуміючи, що вони більше ніколи його не обіймуть.  Невизнаний в останній раз дозволив собі поцілувати кохану, яка після пробудження буде його ненавидіти.

Випроставшись на весь свій значний ріст, Бенет подивився в палаючі червоним вогнем очі Тіарнака.

 - Я згоден.

Викрадач душ став перетворюватися в мерзенне створіння, подібне до свого повелителя Геспера.  Його тіло роздулося від переповнюючої його мощі.  Крізь чорне волосся прорізалися такі ж чорні вигнуті роги, ікла заблищали в вечірніх сутінках немов кинджали.  Тіарнак одним стрибком підскочив до Бенета і встромив пазури йому в груди.

 - Дивись мені в очі, невизнаний!  - наказав він.

Бенет підкорився і на його тілі - там, де встромилася пазуриста лапа Тіарнака, почали розповзатися чорні смужки, отруюючи душу.  Викрадач здавив сильніше, немов витискав останні соки, і коли все світло струменем полишило душу Бенета, і її поглинула чернь - монстр відступив.

 - Відтепер, невизнаний, твоя душа належить мені!