Розділ 1 Відкриття дару

Олександр сидів біля вікна,  в себе вдома спостерігаючи, як на вулиці сніг м'яко покриває землю. Йому було важко рухатися — хвороба Паркінсона забирала сили, але думки залишалися ясними. Він давно не був тим енергійним чоловіком, яким був раніше, коли вірив, що життя можна змінити лише своїми зусиллями. Та зараз, після інсульту і хвороби паркінсона, яка у нього виявилась він розумів, що зміни не завжди приходять так, як хочеться.

Несподівано в один момент, серед тихої таємничої тиші, Олександр почув голос. Але це не був голос в звичайному розумінні цього — це були чужі думки, що проникли в його свідомість, думки іншої людини. Він не розумів, що відбувається, але чітко усвідомлював, що чує ці чужі думки ще до того, як людина почне їх вимовляти. Спершу це було нестерпно дивно, але потім Олександр зрозумів, що має здібність, яку можна і треба розвинути. Але він чув думки тільки тоді, коли напружувався і мав бажання до цього.

Той чоловік, думки якого він «почув» вперше для себе, стояв на вулиці, уявляючи своє розчароване життя. Він думав, як йому поїхати з цього міста, з цієї моральної для нього руїни і Олександр це ,, почув ''. Олександр відчув, що це не просто мрії, а конкретні плани, з якими цей чоловік живе вже давно. Чоловік не вирішував, чи варто йому зробити крок в невідомість, чи залишитися, а тільки мислив, неначе обирав варіанти.

Олександр здригнувся. «Що це?» — подумав він. Спочатку це була просто цікавість, але після того, як він ще кілька разів «почув» чужі думки, його стало переслідувати відчуття, що його дар може бути чимось більшим, ніж просто випадковістю. Це, мабуть, було відкриттям, але в той же самий час і велика відповідальність. І він розумів, що цей дар може вплинути на все його подальше життя і може навіть зашкодити йому і навколишнім, якщо він не навчиться правильно користуватися цією силою. І головне він чув ці думки без дозволу їх господаря, практично викрадав думки. І це накладало на нього додаткову відповідальність в моральному плані.

Він сидів довго, не знаючи, що робити з цим далі. Олександр був людиною, яка завжди шукала розв'язки. Але зараз все змінилося. Цей дар не давав йому спокою. Він був одночасно і дивом, і тягарем. Як не дивно, але Олександр не відчував захоплення від своєї здатності чути думки інших. Він відчував більше занепокоєння. Йому не було зрозуміло, чому це відбулося з ним і як це можна використовувати без шкоди для інших і взагалі чи можна використовувати, щоб не бути винним, тобто не наробити шкоди. 

Він добре пам'ятав, як в своєму житті намагався допомогти іншим: він бізнесмен, який прагнув побудувати свою справу, завжди шукав можливості бути корисним. Але після втрати всього, чого він досяг, і моральної здачі своєї родини, як йому здавалось, він відчував, що вже не має права робити нічого значного. Його власні невдачі змусили його бути обережним в усьому. Тому цей дар, що прийшов так несподівано, і був таким потужним, лише додав йому сумнівів.

Він не планував нічого грандіозного, але розумів, що це вже не просто збіг обставин. Це щось більше. А головне Олександр пам'ятав притчу про раба, якому Бог дав талант, а той закопав його в землю і це був великий гріх.. Коротше він вирішив, що до того моменту, поки не з'ясує, як контролювати цей дар, він не буде застосовувати його занадто широко. Він просто триматиме його в таємниці і поки що намагатиметься допомагати людям лише порадою, як це робив раніше.

Але навіть коли він не користувався своїм даром, він відчував, як його життя починає змінюватися. Всі ті бідні люди, яким він колись надавав допомогу, починали приходити до нього з новими проблемами, і він вже не міг просто відмовити їм. В серці Олександра з.'являлася нова надія — на те, що все-таки можна буде допомогти іншим, навіть якщо це буде маленьким кроком. Не помігши колись собі, він мав гіркий і великий досвід, як не треба робити, тому залишалось небагато тих варіантів, як можна діяти. І нова можливість читати думки людей відкривала не тільки нові перспективи, але і нову відповідальність в першу чергу, недотримання якої могло призвести до великої небезпеки для себе і для інших.