Поетична збірка

1

*****

Послухай, що шепоче вітер,

Коли не спиться серед ночі.

Адже лишень йому відомо,

Чому ж у правди сумні очі.

У вирі справ, подій, облич

Не вгледиш істинну картину.

Бо хитрість з підлістю завжди

Ховають спритно ніж за спину.

Колись, крізь марево брехні,

Життя покаже справжні карти.

Де хіть і заздрість на коні –

Добра шукати там не варто…

Не до вподоби цей сюжет?

Почни писати власну повість!

Що забажаєш, те й твори,

Якщо співавтор – твоя совість.

*****

2

*****

Ми зазирнути прагнемо в майбутнє,

Хоча минулого не здатні відпустити.

Тому в цій круговерті й не встигаєм

Цікаво день сьогоднішній прожити.

Проте журитися немає в нас підстав,

Бо, зазвичай, у Долі безліч візерунків.

Якщо десь потиличників спіймав,

То й втрапиш під роздачу подарунків.

На все в житті свій час та своє місце,

Тож не біда, що сивина на скронях,

Бо Всесвіт завжди пропонує шанс

Поколисати знову щастя у долонях!

*****

3

*****

Який короткий людський вік,

Як мало ж ми про себе знаєм.

Кудись, задерши голову, мчимо,

Не тямлячи, кого й чого шукаєм.

Яким би гарним був цей світ

Без фальші, пафосу та злості.

Земля такий комфортний дім,

Лиш ми – дурні й невдячні гості.

Якби ж вдалось зустріти тих,

Що здатні бачити прийдешнє.

Та запитати б врешті-решт:

«Агов, брати – камо грядеши»?

Якщо ж судилось жити нам

В тенетах штучної епохи –

Давайте в нову еру принесем

Любові справжньої хоч трохи!

*****

4

*****

Знов затягнули небо хмари грозові,

А щойно промінь грав на підвіконні.

Та вже ритмічно барабанить дощ

Під гаму вітром створених симфоній.

Як швидко плине все у цьому світі,

Що нам весь час диктує нову моду.

Лиш мрійникам, закоханим в життя,

Нічого кращого немає за негоду.