Роздiл 3

Тая

Таксі зупиняється біля воріт мого будинку. Проходжу через двір, намагаюся пальцями на ходу витерти патьоки від туші. Сльози так і хочуть мене затопити, мені прикро, важко, не вистачає його. А він, упертий осел, мені не вірить. Навіть вислухати не захотів, а сам же обіцяв, що ніколи не відпустить. Його руки, губи, голос, що б'є в саме серце, мені сниться ночами, і я не хочу уявляти нікого.

Все-все, досить. Трясу головою, вимітаючи спогади. Тільки б скоріше дістатися до душа, там і випущу на волю, обпалюючі сльози і втрачені дівочі мрії.

- І де це нас носило? - з альтанки лунає підхмілілий голос того, кого прибити хочеться в першу чергу.

- Не перед тобою мені звітувати! Мерзотнику!

Випалюю зі злістю і голосно.

Денис, він же, на моє нещастя, зведений брат по вітчиму, вискакує з альтанки і мчить на мене.

Залишаюся стояти на місці, хоча втекти мені б вистачило часу. Але і розібратися теж треба. Я заплуталася, а Денис ближче всіх знайомий з моїм колишнім хлопцем.

- Не зрозумів, Таю? Що за розмови? Нормально ж спілкувалися.

Якщо він про те, що я по своїй ввічливості стримуюся або за допомогою хитрощів частенько уникаю з ним спілкування, то так, нормальненько виходить.

- Я бачила Пашу.

Просто і чітко вимовляю.

Спостерігаю за ним. Ні-і, подиву не видно. Скривився від відрази і стиснув кулаки. Навіть в цьому жесті весь він, марить своїми боями і мріє про чемпіонство. Хоча мені подвійно пощастило, зведений брат і колишній хлопець, обидва на рингу схиблені.

І один збіг не міг виключати інше. Якби не з'явися три роки тому в нашому житті з мамою його батько, то ніколи б не взнала Гурова Дениса. І навряд чи б зустрілася з Павлом. Того доленосного дня, як я йменувала про себе, приїхала в універ до Гурова за ключами, телефон забула вдома. Дениса не зустріла, ногу підвернула, залишилася без ключів, до всього цього ще й дощ припустив. Паша зголосився допомогти і подзвонив однокурснику, швидко знайшов його і передав мені ключі. А разом з ними і номер телефону. Так і почався наш недовгий, але романтичний час. Поцілунки ставали сміливіше, листування довше, а бачитися хотілося частіше і частіше.

Але не тільки зі мною відбулися зміни. Молодший Гуров і так грубуватий, часто різкий, але не показував себе раніше настільки злим. Шлюб наших батьків не став для нас причиною ворожнечі. Ніхто ні кого не забирав з сім’ї, наші батьки були в розлученні задовго до зустрічі. І ми навіть минули проблему зі статусом. Багатий дядечко не підібрав бідну жінку з донькою. Моя мама очолює рекламний відділ іноземної компанії. Вітчим працює успішним прокурором. Ми переїхали в будинок до Гурових і здаємо свою квартиру в центрі міста. Здавалося б, всім добре, майже так і було до моєї зустрічі з Пашею.

Варто було мені зізнатися у відносинах з однокурсником зведеного брата, Дениса як підмінили. Почав біситися, мене діставати. Намагався навіть залицятися. А батьки теж раптом вклинилися, бачте, ми могли б стати чудовою парою. Навіщо мені ніс крутити від щастя такого? Слід врахувати, що Денис при них чудово грає турботливого і доброго хлопця, а я, начебто стерво, його посилаю і казюся.

Все ж батьки здалися, мама змогла мене підтримати, вітчим попросив покликати до нас Пашу для знайомства. Я практично видихнула, вважаючи, що краще попереду, аби з коханим хлопцем бути разом.

Повідомити Паші встигла, а ось дочекатися ... ні. В цей же вечір додому завалився Денис весь побитий, ледве доповз і звинуватив у нападі мого хлопця. З того часу і почалося не найкраще, а найжахливіше. Батьки заборонили мені бачитися з коханим. Перевіряли дзвінки, стежили за мною. Я могла тоді просто до Паші втекти, але я злякалася. Попросила тимчасово не бачитися, поки вляжеться завзяття вітчима захистити синочка від моїх хлопців. Шкодувала потім, але вже запізнилася.

Паша зник. Я дізналася, що його звинувачують у крадіжці від вітчима. Ден взагалі влаштував свято і дражнив мене, що дехто отримав по заслугах і нехай там за ґратами навіки залишиться. Але я не вірила, я знала, що сталася помилка.

- Бачила і що далі? - Гуров молодший відповідає не відразу, спопеляючи мене їдким поглядом.

- Чому ти не сказав? Ти ж знав, як мені важливо було дізнатися, що з ним все добре. Я і не сумнівалася, що Паша невинний.

- Чому тоді твій невинний сам не зв'язався з тобою? Гадаєш, що ти йому потрібна?

Зараз я сумнівалася.

Мені здавалося, що Паша зі мною просто не може зв'язатися. Ось-ось розберуться, що він невинний, і я буду першою, кому він зателефонує.

- Я знаю, що мені він потрібен! Цього достатньо.

Так-так, в цьому не виникло сумнівів.

Кожен день думати про нього, поки ми не бачилися, зустріти і отримати плювок. За два місяці забути не змогла. А зараз зможу? Щось слабо віриться.

- Пам'ятаєш, як батьки були проти твого милого?

Киваю тільки, що тут відповіси.

- Так от — посміхається зведений братик — тоді йшлося про напад…

- Мені хоча б не бреши! У вас був бій, а не бійка на вулиці, — нагадую підлу брехню.

Мені довелося тоді промовчати через Пашу.

Батьки категорично проти боїв. Денис приховує від них. Видаючи його, я б видала і свого хлопця.

- Він порушив тоді правила. Після перемоги продовжував мене бити.

Слабо віриться, хоча вже заплуталася у всьому. Навіщо це Паші? Що йому зробив Денис?

- Але ти не хвилюйся, тобі ж плювати, хоч би і прибили мене на тому ринзі. Пашеньку тільки шкодуєш, - засюсюкав, доводячи мене до скреготу зубів.

- Батькам доведеться змиритися. А тобі не раджу лізти!

Відштовхую його від проходу.

- Як скажеш, сестричко, - перехоплює мене, затискаючи однією рукою за живіт, а другу стискає на горлі.

- Відпусти, йолопе! - хриплю я.

- Твій Паша навічно в чорному списку Гурових. Іди, іди, запитай у батьків про нього. За що твій дорогоцінний Паша відсидів, їм неважливо. Винен чи ні. Але на ньому залишилася пляма. Чи захочуть батьки ганьбитися, щоб донька була з хлопцем сумнівної репутації? Для них ця репутація, сама знаєш, наскільки важлива. Мені бої забороняють, щоб не дай бог ніхто не дізнався про це. А про те, що Галицький сидів, відомо кожному в місті. За справою музейної крадіжки всі стежили.