Вигнанка за власним вибором

РОЗДІЛ 17: СКАСУВАННЯ ЗАКОНУ ТА НОВИЙ КУРС

Ранок над Головним Островом Закону не віщав спокою. Білосніжні вежі, висічені з суцільного мармуру та увінчані золотими куполами, гордо піднімалися до самого неба. Цитадель Верховної Ради Жерців століттями вважалася неприступною: її оберігав древній Ефірний Бар'єр — сліпуча баня золотого світла, здатна випалити дотла будь-якого чужинця чи «помилку природи», що наважиться наблизитися без дозволу.

Але цього ранку над дзеркальною гладдю затоки з'явилися чорні вітрила.

«Кістлявий Таран» ішов на повній швидкості, розрізаючи хвилі наче розпечений ніж. На його бушприті, нехтуючи всіма законами фізики, гордо застиг Гіло Скелет у капітанському капелюсі, дзвінко клацаючи щелепою від азарту. На палубі панувала абсолютна бойова готовність.

Еліс стояла на носі корабля, відчуваючи, як морський вітер тріпає її вугільно-чорне волосся з єдиним сліпучо-білим пасмом. Вона повільно затягнулася своєю дерев'яною люлькою, випускаючи густу хмару вишневого диму, що на мить забарвила золотисті відблиски бар'єра у ніжний фіолетовий колір. Прадавній кулон Валрута на її шиї приємно охолоджував шкіру, тримаючи в абсолютній гармонії Небесну Воду та Котяче Пекельне Око, які пульсували на її поясі.

Поруч із нею стояв Валрут, закриваючи її своїм гігантським базальтовим плечем і міцно тримаючи свій бойовий молот. Есміар та Ея стояли по обидва боки від доньки: Небожитель усяяв чистим золотим світлом, а воїтелька-тіфлінг грайливо покручувала багряні кинджали. Альшаїн, Лоріель, Арвен та оговтаний Ютіш, чий літописний сувій стирчав за пазухою, замикали шеренгу. Двоголовий Рікі та Тікі розправили шкірясті крила, випустивши кігті.

— Жерці думають, що їхня святиня захищена, — тихо промовила Королева Бурі, виймаючи з торби обидва прадавні ключі. — Пора показати їм, що таке справжній баланс.

Еліс звів догори Небесну Воду та Котяче Пекельне Око. Срібне сяйво витоків і багряний вогонь підземель переплелися в її руках, випускаючи потужний промінь синьо-золотого світла. Промінь ударив прямо в Ефірний Бар'єр.

Трісь! Кришталевий дзвін рознісся над всією затокою. Прадавній купол Жерців вкрився мільйонами тріщин і з гучним тріском розпався на дрібні сяючі іскри, що безсило канули у воду.

— Шлях вільний! — прогримів Валрут.

«Кістлявий Таран» м'яко ткнувся у білосніжний причал Храму. Команда Тінеходців, не вагаючись ні секунди, ступила на священні мармурові сходи, піднімаючись прямо до Зали Закону.

Важкі обсидіанові двері Зали розчинилися від удару молота Валрута. Всередині, на високих мармурових тронах, сиділи дванадцять Верховних Жерців у сліпучо-білих мантіях. На їхніх суворих, безпристрасних обличчях застиг шок.

— Єретики! Напівкровка! — вигукнув Головний Жрець, підхоплюючись з місця. Його голос тремтів від люті. — Як ви насмілилися ступити у Святая Святих?! Закони Неба і Пекла непорушні! Союз Аасімара та Тіфлінга — це злочин проти світобудови, що підлягає знищенню! Затримати їх!

З тіней зади вирвалася гвардія Храму в золотих обладунках. Але бій тривав лише кілька секунд. Альшаїн та Арвен спрацювали як один механізм: точні болти та беззвучні удари рукоятками кинджалів миттєво знезброїли варту. Валрут просто зробив крок уперед і гупнув молотом об підлогу — мармур розколовся, і гвардійці позадкували від страху.

— Ваші закони застаріли, Жерці! — прогримів голос Есміара. Його білосніжні крила повністю розкрилися, заповнюючи залу золотим сяйвом. — Ви перетворили Закон на інструмент страху та страти! Ви прокляли Кріолу на Сліпучих Висотах, ви посилали вбивць за моєю донькою!

— Ви змусили моїх батьків ховатися на загубленому острові, — зробила крок уперед Еліс, і срібло в її очах спалахнуло з такою силою, що Жерці мимовільно прикрили обличчя долонями. — Ви назвали мене «помилкою природи». Але я стою перед вами. Донька двох світів, яка поєднала Небо і Пекло та починила Меч Сліз!

Головний Жрець спробував закликати каральну магію з вівтаря, але Еліс підняла Меч Сліз. Синій магічний вибух розійшовся залою, повністю заблокувавши магічні фокуси Жерців і прикувавши їх до тронів.

У цей момент на середину зали вискочив Ютіш. На ньому був новий камзол, а в руках він тримав величезний стос свіжовидрукуваних газет.

— Читайте і тріпочіть, святійші! — вигукнув Ютіш, розмахуючи сувоєм і жбуряючи газети прямо під ноги Жерцям. — Історія Тінеходців вже відома кожному куточку світу! Всі Сонцепік, Тортуга, Печера Попелу і навіть Озерний Край знають вашу брехню! Всі знають про Кріолу, про Аркоша і про вашу криваву тактику! Якщо ви спробуєте знищити нас — увесь світ підніметься проти ваших Храмів! Вільна преса перемогла!

Гіло Скелет вийшов наперед, поправляючи капелюх і дзвінко клацаючи щелепою: — Охо-хо! Жерці, знаєте, що каже скелет, коли бачить, що ваш указ про полювання згорів? «Нарешті в мене немає боргів перед Законом, а у Закону — немає м'язів, щоб мене затримати!» Ха-ха! Клац-клац!

Головний Жрець, відчуваючи холод сталі Меча Сліз біля свого горла і бачачи за спиною Еліс непохитну, озброєну й рішучу зграю, важко опустив руки.

— Чого... чого ви хочете? — прохрипів він.

— Скасування Указу про Полювання, — холодно відповіла Еліс. — Назавжди. Ви підпишете повну недоторканність для моїх батьків, для мене та для кожного, хто народився від союзу двох світів. Ви розірвете магічне прокляття Кріоли на Сліпучих Висотах і відкриєте кордони для вільного життя.

Жерці, позбавлені магії, захисту та аргументів, змушені були покоритися. Головний Жрець тремтячою рукою поставив священну печатку на сувої Закону.

Указ про Полювання було скасовано назавжди. Прокляття Кріоли розпалося в той самий момент, даруючи хранительці омріяну свободу.

Минуло кілька тижнів.

Новина про скасування Указу та перемогу Тінеходців поширилася світом наче лісова пожежа, роблячи літопис Ютіша найпопулярнішою книгою епохи.

«Кістлявий Таран» знову погойдувався на лагідних хвилях біля загубленого острова батьків. Але цього разу тут не було магічного купола. Острів був відкритий для сонця, вітру й друзів. Квіти білих лілій цвіли аж до самого прибою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше