Глава 15

Миші під ліжком Лінуса пищали дедалі гучніше. Можливо, вони також думали про те саме, що й він. Про Скота, Ніка, Мати, про братів і сестер. А потім, минаючи найсвітліші думки, вони поверталися до Філа. 

Темна кімната ласкаво спостерігала за Лінусом темними очима. Брат сопів на сусідньому ліжку. Скот не знав, як це - мислити про щось, згадувати, а потім довго-довго нудьгувати. Думати про обіцянку повернутись, яку Філл дав йому, коли пішов у ніч. Думати про дні, в які він усвідомлював: “Він вже не повернеться”. І придивляючись у вічі Матері, яка покарала двох його братів за те, що ті не мали підношення, Лінус не розумів, чому вона така жорстока?

Маленькі тільця мишей влаштувалися біля його лиця. Лінус торкнувся гладкого сірого хутра. Їхні черева розрослися вшир від частого частування. Хлопець вдивлявся в темряву перед собою, розрізняючи силует брата. Скот майже дорослий, ще якихось два роки - і він більше не буде ділити з ним кімнати. Не буде палити поряд, забарвлюючи повітря пурпуровим димом. Чорні очі не знайдуть його з-поміж вихованців. Звичайно, вони будуть бачитись, але… Вже не буде так, як зараз. Коли вони можуть бути поряд скільки завгодно і просто мовчати. Інколи сміятися з Джона, який вічно бігає за Майрою, дивлячись такими очима, як миші дивляться на насіння гарбузу. Часом сперечатися, зрідка плакати. Хоча плаче завжди саме Лінус.

Маленькі істоти біля лиця дарували легке тепло, вони тихо приспівували йому колискову, котру колись він чув у дитинстві. Він знав: це була його Мати, але її волосся не підв’язане в дві коси, воно чорне, мов ніч, а руки такі ж теплі, як і мишки.

* * *

Нік запізнювався, Скот швидко заштовхував у себе шматки м’яса. Маска на маківці злилась з чорними хвилястими пасмами. Грубе волосся на підборідді ворушилося разом із щелепою. 

- Лінусе, чого застиг, швидше їж - і до “головної! - звеліла дівчина.

Він одразу впізнав цей голос, кидаючи швидкий погляд з-під чорнявих брів. Бояна слідкувала за присутніми, мов прийшла на заміну Матері. Груба, міцна і болісно бліда. Вона заплітала такі ж дві коси, суворі очі шукали тих, хто хоч намагався подумати про якісь порушення. 

Відколи Рокс і Філл зникли, до їхньої групи перевели Бояну, Мати зробила її новою ватажкою. Вона не втрачала моменту, щоб чимось докорити, дати настанову, крикнути чи принизити. Бояна була єдиною, кого Лінус ненавидів. За її зухвалість, впевненість у кожному гучному слові, за переконання, нібито Лінус буде коритися їй.

Скот дзвінко стукнув тарілкою об стіл, пронизуючи дівчину недобрим поглядом. Лінус злегка всміхнувся. Нарешті з дверей визирнула голова Ніка, Лінус привітно замахав долонею. Як добре, що вони запізняться до “головної”. Мовби це був його маленький супротив.

* * *

Маска зросталася з його обличчям. Під нею дихання ставало рівнішим, усмішка - ширшою, а думки потопали темним хутром поверх неї. Лінус давно звик до масок навколо, брати і сестри світили своїми очицями у світлі свічок, привітно підморгуючи. Звірі на обличчях радісно роззявили пащі, а їхні володарі вітали присутність Матері.

Ельдора пройшлася зором по вихованцям, глибокі карі очі рідно примружувались.

- Будьте обережними на вилазці, - хилила вона голову, мляво торкаючись їхніх голів.

Лінус відтягував час, повільно переставляючи ноги на сходах. Нік плівся позаду: однаково засмучений і виснажений. Лице загострилося, сині півмісяця під очима жахливо страждали від безсоння. Він мовчав, але Лінус був переконаний, той теж сумує за Філом.

Скот зачинив за ними люк. Бояна вирячилася на трійцю кабанячими очима. Руки склалися на грудях. Плащ позаду злісно відкидав настрій володарки.

- Чого стоїте? Жвавіше, жвавіше! За мною, - махнула вона й пішла між дерев.

М’язи лиця затремтіли роздратуванням, Лінус витяг ніж, піхви приємно відтягували вниз. Пихатість дівчини могла б зникнути прямо зараз, якби Лінусу вистачало сміливості.

* * *

Долоні забарвлені червоним слизом, сморід розчинився в просторі. Лінус запхав до піхв зрізаний кіготь Пекельного, горло якого розтинав глибокий поріз. Бояна вже голосила повертатися до схованки, вилазка закінчена. Нарешті.

З-під уваги ватажки неможливо було непомітно вислизнути. Він не знав, чи була ще Кістя біля того вузького струмка, чи вже полишила самотнє місце і знайшла притулок у більш дорослих чудовиськ.

Коли Філл ще був тут, Лінус вільно відвідував маленьку Кістю, без перешкод сидів з нею до самих сутінок, аж доки не настане час повертатися. Після чого звичайно ж отримував годинні докори Скота, але це було того варте. Чудовисько з прихильністю вилизувало його руки, слина пекла на шкірі, затягуючи невеликі порізи. Виявивши швидке загоєння ран, Лінус неодноразово вдавався цікавості, навмисне роблячи порізи на ніжній шкірі долоней. І ті швидко зникали від прозорої рідини з рота монстра.

Небо зникало в темряві, але зірки все відмовлялися з’являтися. Дерева, зовсім голі, зрідка поскрипували над головами. Птахи гучно змахували крилами, перелітаючи з місця на місце. З рота йшли хмари пари. Лінус не зводив погляду зі спини ватажки, гадаючи момент, коли її ноги сплутаються, і вся її туша полетить на суху землю.

Скот відчинив люк, група зійшла крутими сходами. Свічки палахкотіли маленькими вогниками, віддаючи незначне тепло. Тишу порушували їхні кроки. Незабаром підношення, а доки вони мають спочивати в кімнатах. Особливо тоді, коли коридорами буде ходити Бояна, шукаючи порушників.

* * *

Розслідування вбивства Тоба припинилось так само стрімко, як і розпочалося. Заборони Матері так непохитні. Таліса була привітною, але про вбивство не згадувала. Синець на щоці набув жовтуватого кольору, ноги шкутильгали з новою силою. Авжеж, вона була не молодою, її стан похилився під віком і працею. Жінка тужить не менше за інших, але невже вона не хоче обговорити цю втрату?