1. Вигнані з села

- Безпека.. цікаво, яка ж на дотик та безпека? Яка вона на смак?..., - промовив він у темряву степової ночі, пересохлими вустами.
Сніг бив у обличчя, вітер різав очі, мороз сковував рухи. Обмерзлі долоні вже майже не розгиналичь без болю
- Отак полюби, покохай..дитина... Ех не прийди пару раз до церкви, попроси допомоги в знахарки з лісу і...вже тебе з села виганяють. Разом з дружиною і донькою.

 Ще влітку його з родиною вигнали з рідного села. Дружину Оксану підозрювали відьмою, адже: до церкви не завжди йде, в травах розбирається, читати вміє, навіть писати. В знахарка, що аж в лісі живе до неї в гості приходить невідомо для чого. І дозволяє собі сміятися на весь голос в дворі доки забавляє доньку. І ходить в дворі без хустини, з розпущеним волоссям. І не чоловік, а вона в домі головує.
Та й донька у них Оленка, не схожа на інших: спокійніша, розумніша, майже не плакала, швидко говорити навчилась, матері скрізь допомагала і підозріло часто бігає до лісу бавитись.
Чоловік теж дивний: коли не скажи, що потрібно - у нього завжди є. І дає за дарма. І працює за трьох.
Ніхто навіть не питав в священика чи голови, всі односельчани вирішили одноголосно - навіщо в селі така проблема?! Це зараз тій малій 6 років, а вона вже он, що виробляє, а що буде потім? А що, як тій Оксані заманеться щось селу зробити, врожай забрати? А що як вона з тою знахаркою-відьмою свої сатаницькі плани виношує? А потім ще й доньку навчить?
А далі все, як зазвичай. Спершу мовчання, потім ніби забули про їх існування. Не чули їх голосу на зборах, не запрошували на весілля чи похорони, не просили про допомогу і відмовляли, коли вона була потрібна їм. А тоді, в один день прийшли і сказали "або ви йдете геть з села, або хтось з вас не дійде додому".
І вони пішли. Забрали найнеобхідніше і цінне, й пішли.